Берегоукріплення

БЕРЕГОУКРІ́ПЛЕННЯ — комплекс заходів для захисту берегів морів, річок і водо­сховищ від руйнівної дії хвиль, течії, льодоходу тощо. Вибір заходів залежить від будови та похилу під­вод. пляжу, конфігурації та геол. будови берега, гідрол. режиму водного обʼєкта та ін. Най­ефективніші активні берегові споруди, які, використовуючи енергію потоку з намива­н­ня наносів, сприяють утриман­ню, роз­ширен­ню й стабілізації пляжів, що добре гасять енергію хвиль. До цього типу належать піщані та галькові пляжі з під­вод. хвилеломами (на узбереж­жі Чорного м., зокрема в Одесі, на Пд. березі Криму). На річках за­стосовують поперечні напів­загати, камʼяні накиди, регульовані дамби, щити, які змінюють напрям течії і зменшують її руйнівну силу. Пасивні берегові споруди пере­шкоджають роз­миван­ню механічно, завдяки міцності своїх кон­струкцій. На берегах морів, рідше лиманів, за­стосовують хвилевідбійні стінки (Севастоп. бухта), берми (Пд. берег Криму) чи насипи з фігур. блоків (пере­сип Дністров. лиману в місці роз­миву). Береги великих водо­сховищ (напр., Дні­пров. каскаду) закріплюють бетон. плитами. Для закріпле­н­ня берегів річок найчастіше за­стосовують покри­т­тя від­косів хмизовими чи фашиновими вимостками на піщано-гравій. основі. Пасивними берегозахис. спорудами є також ступінчасті набережні зі збірних кон­струкцій. Тех. засоби Б. часто по­єд­нують із задернува­н­ням, лісонасадже­н­нями вздовж берегів водойм.

Завантажити статтю