Бережан Зиновій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бережан Зиновій

БЕРЕЖА́Н Зиновій (справж. – Штокалко Зиновій Павлович; 25. 05. 1920, с. Кальне, нині Козів. р-ну Терноп. обл. – 28. 06. 1968, Нью-Йорк) – письменник, бандурист. Син П. Штокалка. За фахом лікар. Закін. Бережан. г-зію, вступив до Львів. мед. ін-ту, однак через початок 2-ї світ. війни перервав навчання. Потрапив до табору для переміщених осіб у Міттенвальді. 1945 вступив на мед. ф-т Мюнхен. ун-ту, який закін. 1950. В Ун-ті розгорнув широку громадську діяльність, був організатором літ. вечорів і диспутів, ред. тижневика «Студентські вісті», головою Укр. студент. громади. Після захисту доктор. дис. (1951) емігрував до США (1952). Працював у лікарні, пізніше – приватним лікарем у Брукліні. У мед. наук. колах Б. знаний як лікар-онколог, дерматолог, фахівець з біохімії, автор наук. розробок і статей з етимології новоутворень та лікування злоякісних пухлин. Зібрав і опрацював понад 300 укр. пісень, дум і балад. Створив багато власних пісень і дум (20 аудіокасет). Був солістом Капели бандуристів ім. Т. Шевченка в Америці, підготував істор.-теор. дослідження про бандуру «Кобзарський підручник» (1989). Добірка поезій Б. була надрукована в кн. «Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході» (т. 2, Нью-Йорк; Мюнхен, 1969). Окремою зб. його новатор. твори, зокрема вірші в стилі сюрреалізму та реаліст. новели з автор. ілюстраціями, надруковані посмертно: «На окраїнах ночі» (Штуттґарт; Нью-Йорк, 1977). 1995 в ж. «Сучасність» (№ 7–8) В. Неборак видрукував поет. та прозові твори Б. із супровід. статтею «Міф про Перебендю».

Літ.: Бережанська земля: Істор.-мемуар. зб. Торонто; Нью-Йорк, 1998; Пундій.

Я. І. Мазурак

Стаття оновлена: 2016