Бережани

БЕРЕЖА́НИ — місто Тернопільської області, райцентр. Знаходиться на р. Золота Липа (бас. Дністра), за 54 км на Зх. від обл. центру. Залізнична ст. Площа 5,5 км². Насел. 17 617 осіб (2001, складає 104,4 % до 1989), з них українців — 95 %, росіян — 3 %, проживають також вірмени, азербайджанці, євреї, татари. Має автобусне сполуче­н­ня з Тернополем, Львовом, Чернівцями, Івано-Франківськом. Перша письм. згадка про Б. датується 1375. У 14–18 ст. — під владою Польщі. Під час нац.-визв. війни під проводом Б. Хмельницького насел. Б. під­тримало пов­станців. 1695 у Б. нараховувалося 404 будинки, проживали 3475 жит. Після 1-го поділу Поль- щі 1772 Б. — під владою Австро-Угорщини. Під час 1-ї світової війни у боях на г. Лисоня в серпні–вересні 1916 побл. Б. героїчно стримував натиск рос. армії легіон Січових стрільців. Після роз­паду Австро-Угорщини 1918 Б. уві­йшли до складу ЗУНР. 1919 у Б. роз­міщений штаб УГА. 1919– 39 — знову під владою Польщі. Від 1935 у Б. щомісяця виходила г. «Бережанські вісти» (видавець і відп. ред. Ю. Поплавський). Вихід часопису був покликаний нагал. необхідністю обʼ­єд­на­н­ня та тісної спів­праці всіх громад. структур укр. нації у польс. державі. Від 1939 Б. — у складі УРСР, отримали статус міста. Від 1940 — райцентр. У місті почали працювати пед., торг. і деревооб­роб. школи, крає­знавчий музей, Будинок культури, б-ки. Проте рад. адміністрація проводила масові ре­пресії проти національно сві­домих українців. Від 7 липня 1941 до 22 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нині в місті працює 12 пром. під­приємств, найбільші з яких ВАТи — «Бережанський склозавод», «Керамік»; 6 с.-г. під­приємств (найбільші з них — птахофірма «Бережанська», під­приємство «Велес»). У місті — 4 заг.-осв. шк., г-зія, Агротех. ін­ститут, 4 дитсадки; 2 лікарні, поліклініка, дит. пульмонолог. санаторій, між­ра­йон. тубдиспансер, Будинок культури, клуб, муз. та художня школи, 4 музеї (Бережанський крає­знавчий музей, Бережанський музей книги, Лепкого Бог­дана меморіальний музей, Бережанський музей пере­слідуваної церкви). Продовжують свою роботу хорова капела «Боян» (утвор. 1892), осередок товариства «Просвіта» (засн. 1895). Працюють 7 колективів, що мають зва­н­ня народних. У Б. щотижня виходить г. «Бережанське віче». Є парк, 2 зони від­починку; 2 готелі, від­діл. 3-х банків. Діють реліг. громади: УГКЦ, УАПЦ, християн віри євангельської, РКЦ, свідків Єгови. Б. внесено до списку істор. міст і с-щ 1-ї категорії цін­ності. 2001 місту на­дано статус Держ. істор.-архіт. заповід­ника, у якому зберігається комплекс споруд 16–19 ст. Серед них: середньовіч. замок-фортеця, збудов. М. Синявським 1534– 54 (одночасно збудовано каплицю св. Трійці, 1554), церкви св. Миколая (1691), Вірменська (1750) та Пресвятої Трійці (1768, пере­будов. 1892–1903), міська ратуша з годин­никовою вежею (1803). Оборон­не значе­н­ня мали комплекси з костелами: Різдва Богородиці (1600) з дзвіницею (1741) та Микол. (1630–83) з колегіями (1716– 42), споруджені для монастиря бернардинців тощо. Зберігся будинок, що належав письмен­никові та адвокатові А. Чайковському (1894 тут гостював І. Франко). 1805–1924 у ратуші містилася гімназія (1924–44 — у новому приміщен­ні, 1991 гімназію від­новлено). Серед учнів та викл. гімназії були письмен­ники М. Шашкевич, Б. Лепкий, М. Яцків, А. Лотоцький, історик літ-ри О. Барвінський, літературо­знавці М. Рудницький, М. Якубець, мово­знавець М. Осадца, поет Б. Беднарський і його брат — художник В. Беднарський, історик М. Лабунька, бандурист З. Бережан та ін. У Б. народилися письмен­ник, етно­граф, пере­кладач Ф. Коковський, скульптор В. Бідула, художники О. Кульчицька, О. Шупляк, В. Савчак, один із чільних діячів ОУН–УПА Д. Мирон-Орлик, композитор і диригент В. Нижанківський, поет С. Твердохліб, промисловець Я. Бабій, громад. діяч Т. Буйняк, мово­знавець, етно­граф З. Кузеля, соціолог Б. Левицький, арх. А. Осадца, математик М. Чайковський, літературо­знавець С. Федчишин та ін. Споруджено памʼятники Т. Шевченку та Б. Лепкому, встановлено погру­д­дя А. Чайковського, Д. Мирона-Орлика, монумент Січовим стрільцям на г. Лисоня.

Літ.: Логвин Г. Н. По Україні. Стародавні мистецькі памʼятки. К., 1968; Герета І. П. Бережани. Л., 1989; Тихий Б. Лисоня. Бережани, 1996; Бабій Л. Бережанська земля. Т. 2. Торонто; Нью-Йорк, 1998; Цинайко О. Неначе писанка село. Лісники, 1998; Драгомирецький П. П. Збірник матеріалів наукової конференції «2000-й рік: Україна на межі тисячоліть». Бережани, 1999; Бережани: Путівник. Л., 2002.

І. М. Синишин

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю