Бережани
БЕРЕЖА́НИ — місто Тернопільської області, райцентр. Знаходиться на р. Золота Липа (бас. Дністра), за 54 км на Зх. від обл. центру. Залізнична ст. Площа 5,5 км2. Насел. 17 617 осіб (2001, складає 104,4 % до 1989), з них українців — 95 %, росіян — 3 %, проживають також вірмени, азербайджанці, євреї, татари. Має автобусне сполучення з Тернополем, Львовом, Чернівцями, Івано-Франківськом. Перша письм. згадка про Б. датується 1375. У 14–18 ст. — під владою Польщі. Під час нац.-визв. війни під проводом Б. Хмельницького насел. Б. підтримало повстанців. 1695 у Б. нараховувалося 404 будинки, проживали 3475 жит. Після 1-го поділу Поль- щі 1772 Б. — під владою Австро-Угорщини. Під час 1-ї світової війни у боях на г. Лисоня в серпні–вересні 1916 побл. Б. героїчно стримував натиск рос. армії легіон Січових стрільців. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 Б. увійшли до складу ЗУНР. 1919 у Б. розміщений штаб УГА. 1919– 39 — знову під владою Польщі. Від 1935 у Б. щомісяця виходила г. «Бережанські вісти» (видавець і відп. ред. Ю. Поплавський). Вихід часопису був покликаний нагал. необхідністю об’єднання та тісної співпраці всіх громад. структур укр. нації у польс. державі. Від 1939 Б. — у складі УРСР, отримали статус міста. Від 1940 — райцентр. У місті почали працювати пед., торг. і деревооброб. школи, краєзнавчий музей, Будинок культури, б-ки. Проте рад. адміністрація проводила масові репресії проти національно свідомих українців. Від 7 липня 1941 до 22 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нині в місті працює 12 пром. підприємств, найбільші з яких ВАТи — «Бережанський склозавод», «Керамік»; 6 с.-г. підприємств (найбільші з них — птахофірма «Бережанська», підприємство «Велес»). У місті — 4 заг.-осв. шк., г-зія, Агротех. інститут, 4 дитсадки; 2 лікарні, поліклініка, дит. пульмонолог. санаторій, міжрайон. тубдиспансер, Будинок культури, клуб, муз. та художня школи, 4 музеї (Бережанський краєзнавчий музей, Бережанський музей книги, Лепкого Богдана меморіальний музей, Бережанський музей переслідуваної церкви). Продовжують свою роботу хорова капела «Боян» (утвор. 1892), осередок товариства «Просвіта» (засн. 1895). Працюють 7 колективів, що мають звання народних. У Б. щотижня виходить г. «Бережанське віче». Є парк, 2 зони відпочинку; 2 готелі, відділ. 3-х банків. Діють реліг. громади: УГКЦ, УАПЦ, християн віри євангельської, РКЦ, свідків Єгови. Б. внесено до списку істор. міст і с-щ 1-ї категорії цінності. 2001 місту надано статус Держ. істор.-архіт. заповідника, у якому зберігається комплекс споруд 16–19 ст. Серед них: середньовіч. замок-фортеця, збудов. М. Синявським 1534– 54 (одночасно збудовано каплицю св. Трійці, 1554), церкви св. Миколая (1691), Вірменська (1750) та Пресвятої Трійці (1768, перебудов. 1892–1903), міська ратуша з годинниковою вежею (1803). Оборонне значення мали комплекси з костелами: Різдва Богородиці (1600) з дзвіницею (1741) та Микол. (1630–83) з колегіями (1716– 42), споруджені для монастиря бернардинців тощо. Зберігся будинок, що належав письменникові та адвокатові А. Чайковському (1894 тут гостював І. Франко). 1805–1924 у ратуші містилася гімназія (1924–44 — у новому приміщенні, 1991 гімназію відновлено). Серед учнів та викл. гімназії були письменники М. Шашкевич, Б. Лепкий, М. Яцків, А. Лотоцький, історик літ-ри О. Барвінський, літературознавці М. Рудницький, М. Якубець, мовознавець М. Осадца, поет Б. Беднарський і його брат — художник В. Беднарський, історик М. Лабунька, бандурист З. Бережан та ін. У Б. народилися письменник, етнограф, перекладач Ф. Коковський, скульптор В. Бідула, художники О. Кульчицька, О. Шупляк, В. Савчак, один із чільних діячів ОУН–УПА Д. Мирон-Орлик, композитор і диригент В. Нижанківський, поет С. Твердохліб, промисловець Я. Бабій, громад. діяч Т. Буйняк, мовознавець, етнограф З. Кузеля, соціолог Б. Левицький, арх. А. Осадца, математик М. Чайковський, літературознавець С. Федчишин та ін. Споруджено пам’ятники Т. Шевченку та Б. Лепкому, встановлено погруддя А. Чайковського, Д. Мирона-Орлика, монумент Січовим стрільцям на г. Лисоня.
Рекомендована література
- Логвин Г. Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки. К., 1968;
- Герета І. П. Бережани. Л., 1989;
- Тихий Б. Лисоня. Бережани, 1996;
- Бабій Л. Бережанська земля. Т. 2. Торонто; Нью-Йорк, 1998;
- Цинайко О. Неначе писанка село. Лісники, 1998;
- Драгомирецький П. П. Збірник матеріалів наукової конференції «2000-й рік: Україна на межі тисячоліть». Бережани, 1999;
- Бережани: Путівник. Л., 2002.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
