Бережанський район - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бережанський район

БЕРЕЖА́НСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у західній частині Тернопільської області. Утвор. 1940. Пл. 660 км2. Насел. 44 813 осіб (2001, складає 95,4 % до 1989), з них 96 % – українці, 2 % – росіяни, проживають також поляки, євреї, татари, білоруси. У р-ні – м. Бережани (райцентр) та 56 насел. пунктів. Тер. Б. р. була заселена ще в добу пізнього палеоліту (11–38 тис. рр. тому). У 14– 18 ст. Бережанщина перебувала під владою Польщі, від 1772 – Австро-Угорщини. 1900–14 на Бережанщині утворились т-ва «Сільський господар», «Учительська громада», молодіжні орг-ції «Січ», «Сокіл», «Пласт», «Українська бесіда», «Народний дім». Від листопада 1918 до липня 1919 на Бережанщині діяла адміністрація ЗУНР. 1920–39 – під владою Польщі. 1930 більшість насел. пунктів повіту зазнали т. зв. пацифікації (втихомирення), багато будинків згоріли, а їхніх власників було заарештовано. Наприкінці 30-х рр. активну діяльність проводили підпільні групи ОУН. Від 1939 – у складі УРСР. В 40-х – поч. 50-х рр. Бережанщина була районом найбільшого спротиву рад. владі, активно діяли члени УПА. Останню криївку органи КДБ виявили у с. Тростянець 1959. У 1950 в р-ні було завершено колективізацію. 1988 у зв’язку зі святкуванням тисячоліття хрещення Русі в багатьох селах відновлено роботу храмів. У липні 1989 на г. Лисоня відбувся великий мітинг проти комуніст. режиму. В листопаді 1990 проведено 1-у звітно-виборну рай. конф. відновл. т-ва «Просвіта». Р-н лежить у межах Поділ. горбогір’я (макс. вис. 443 м), поверхня якого розчленована каньйоноподіб. долинами лівих приток Дністра (найбільші – Золота Липа, Коропець), ярами та балками. Є поклади глини, вапняків, кварц. пісків, торфу, значні запаси каменю, придатного для вироб-ва високоякіс. цементу. Серед ґрунтів переважають опідзолені чорноземи, темно-сірі опідзолені і ясно-сірі лісові. На тер. р-ну – Галицький заказник. Діє 14 пром. підпр-в, найбільші з яких – у м. Бережани, а також ВАТ «Підвисоц. з-д будматеріалів», Рогачин. з-д скловиробів «Декор». С. госп-во спеціалізується на вироб-ві зерн. і тех. (зокрема буряків) культур, розвивається тваринництво м’ясо-молоч. напряму. У Б. р. – 45 заг.-осв. шк., Агротех. ін-т, школа-дитсадок, спецшкола-інтернат, Будинок творчості школярів, дит. художня та муз. школи; райлікарня, 2 поліклініки, міжрайон. тубдиспансер, дит. пульмонол. санаторій, а також 3 амбулаторії, дільнична лікарня, 33 фельдшер.-акушер. пункти, 4 оздоровчі пункти при пром. підпр-вах; 8 Будинків культури, 35 клубів, 6 музеїв, 43 б-ки. Діють музеї у м. Бережани. Вікові традиції хор. мист-ва Бережанщини представляє засн. 1892 з ініціативи композитора Д. Січинського хор. капела «Боян», що має від 1977 звання народної. Це звання присвоєне також хор. колективу «Просвіта» й аматор. жін. камер. хору муз. школи – тричі лауреатові конкурсу ім. С. Крушельницької. Діють футбол. клуби «Сокіл» та «Нива», турист. клуб «Ходак». У м. Бережани є 2 готелі, відділ. 3-х банків. На Бережанщині зареєстровано 70 реліг. громад, із них 44 – УГКЦ, 11 – УАПЦ, 7 – УПЦ КП, РКЦ, 3 – християн віри євангельської, громада свідків Єгови. Архіт. пам’ятки й пам’ятники видат. діячам та меморіали – у Бережанах, а також палац графів Потоцьких у с. Рай, монастир Василіан у с. Краснопуща (обидва – 1760). Уродженці Б. р.: письменник А. Лотоцький (с. Вільховець), поети М. Кічура (с. Носів), М. Кушнір (с. Божиків). Тривалий час у Б. р. жили і працювали лікар, упорядник і автор книги «Українські народні пісні з Лемківщини» О. Гижа, композитор і художник М. Бездільний, адвокат і письменник А. Чайковський, учений-славіст М. Якубець, посол до парламенту від Бережанщини у 1912–13 Т. Старух, чл. ОУН.

Літ.: Див. Бережани.

І. М. Синишин

Стаття оновлена: 2003