БЕРЕЗА́НСЬКА Софія Станіславівна (15. 05. 1924, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 02. 05. 2024, Київ) — археолог. Дружина Ю. Березанського, мати Н. Євдокимової. Доктор історичних наук (1978). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1977). Закін. Київський університет (1948). Від 1953 працювала в Ін­ституті археології НАНУ: від 1966 — старший науковий спів­робітник, 1986–97 — провід­ний науковий спів­робітник. Досліджувала історію насел. Пн. України часів ран­нього, серед. та пізнього бронз. віку. Провела бл. 40 археол. екс­педицій, серед яких багаторічні біля с. Пустинка Черніг. обл., в ур­очищі Усове Озеро Донец. обл. і с. Гордіївка Вінн. обл. Об­ґрунтувала концепцію культур. роз­витку насел. Пн. України від пн.-сх. варіантів трипіл. культури через памʼятки культур шнурової кераміки до східнотшинец. та білогрудів. (ран­нього заліз. віку) і далі до ран­ньословʼян. утворень. Виділила багатоваликової кераміки, східнотшинецьку, лебедівську культури. Роз­робила методику виявле­н­ня та повного роз­кри­т­тя всіх житл. споруд на досліджуваній памʼятці. Одна з авторів колект. моно­графій «Археологія Української РСР» (К., 1971, т. 1) та «Давня історія України. Первісне су­спільство» (К., 1997, т. 1).