Березань - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Березань

БЕРЕЗА́НЬ – острів у північній частині Чорного моря. Ін. назви: Борисфен, Борисфеніда, Білобережжя, Барберезе, Бюрю-узень Озим, Аас, Озюбек, Св. Єлевферія, Дольний, Буян, Шмідта, Адо. Знаходиться побл. гирла Дніпров.-Буз. лиману, за 12,8 км на Зх. від м. Очаків Микол. обл. Є залишком суходолу, зруйнов. абразією. Пл. бл. 30 га. Довж. 890 м, шир. до 485 м, вис. від 4–6 м у пн. до 20 м у пд. частині. Поверхня в основному столоподібна. Безводний із сухостеп. ландшафт. комплексами, близькими за властивостями до материкових. У давнину це був п-ів. Наприкінці 7 ст. до н. е. на Б. існувала найдавніша на тер. сучас. України грец. колонія (Березанське поселення), яка стала центром поліса (держави), що в 1-й пол. 6 ст. до н. е. формувався в Нижньому Побужжі. З часом ця тер. перейшла до Ольвії, а Б. продовжувала існувати як один із зовн. портів – містечкових центрів поліса. У 10–12 ст. на Б. існували слов’ян. поселення. У 13 ст. Б. захопили монголо-татари, 14 ст. – литов. князь Вітовт, 15 ст. – крим. татари, пізніше – турки. 1788 козаки Чорномор. козац. війська захопили турец. фортецю на о-ві. У березні 1906 на Б. було розстріляно лейтенанта П. Шмідта, кондуктора та 2-х матросів, які брали участь у Севастоп. зброй. повстанні в листопаді 1905. На честь повстанців 1917 було збудовано склеп, а згодом встановлено пам’ятник у вигляді бунтівного вітрильника. 1995 Б. увійшов складовою частиною до держ. істор.-археол. заповідника «Ольвія».

Літ.: Брун Ф. К. Черноморье: Сб. исследований по истор. географии Южной России. О., 1879. Ч. 1; Артамонова О. А. Древнейшее поселение на о. Березани // Краткие сообщения Ин-та материал. культуры. 1940. Вып. 5; Культура населения Ольвии и ее округи в архаическое время. К., 1987; Назаров В. В. Древнегреческое поселение на острове Березань. Николаев, 1997.

Г. Ф. Крикун

Стаття оновлена: 2003