Березіль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Березіль

«БЕРЕЗІ́ЛЬ» – літературно-художній та громадсько-політичний часопис НСПУ. Засн. 1956 під назвою «Прапор» (до 1990) у Харкові. Послідовно обстоює нац.-демократ. позицію. У часописі представлено відділи поезії, прози, публіцистики, критики, підвідділ сатири та гумору. Для оперативної, здебільшого політ. полеміки та актуал. інформації є рубрики «Між іншим» та «Листи, листи...». Наприкінці 80-х рр. «Б.» здійснив низку резонансних публікацій: стаття про пакт Молотова – Ріббентропа і наступну змову Сталіна з Гітлером (Б. Харчук «Слово і народ»), перший в УРСР правдивий худож. твір про голодомор 1932– 33 (А. Дімаров «Тридцяті. Притча про хліб», 1989) тощо. Серед найпомітніших публікацій – уривок із поеми «Берестечко» Л. Костенко («Зелена пані Гелена»), поема М. Драй-Хмари «Поворот», драма Лесі Українки «Бояриня», драма В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» (перекл. В. Мисика). 1990 вперше з’явилася рубрика «Поети української діаспори», де побачили світ поезії Є. Маланюка, В. Біляєва, Е. Андієвської, Ю. Тарнавського, Яра Славутича, В. Вовк та ін. Триває публікація творів замовчуваних і заборонених тоталітар. системою поетів, зокрема Т. Осьмачки, П. Савченка, Юрія Клена. Поряд з І. Драчем, Д. Павличком, В. Голобородьком, І. Калинцем «Б.» друкує представників нової поет. хвилі, які сповідують модерн, постмодерн, авангард (літ. гурти «Бу-Ба-Бу», «Пропала грамота», «Лу-Го-Сад», «Червона фіра», «Нова дегенерація»). У 90-х рр. «Б.» багато зробив для того, щоб повернути в літ-ру вилуч. із літ. процесу авторів (Д. Багалій, Д. Дорошенко, М. Йогансен, В. Винниченко, М. Куліш, В. Домонтович, І. Багряний, М. Хвильовий, К. Буревій, А. Любченко, Г. Хоткевич та ін.). Друкує гострі, злободенні романи, повісті, оповідання сучас. укр. авторів: А. Дімарова, Р. Іваничука, Б. Харчука, В. Шевчука, П. Загребельного, О. Лупія, а також молодших – В. Діброви, Ю. Винничука, Б. Жолдака, Ю. Андруховича, Ю. Покальчука, О. Забужко, С. Майданської, Є. Кононенко. Започатковано рубрику, в якій публікуються твори про укр. бізнесменів нового типу (представлена докум. повістю М. Слабошпицького «Українська мрія, або Просто Галина»). Відділ публіцистики зосереджує увагу на проблемах становлення укр. політ. нації, культури, історії, утвердження Укр. держави, формування патріот. почуттів, обстоювання функціонування держ. укр. мови. Введено рубрики «Актуальна історія», «Факт. Явище. Проблема». Важливий напрям публіцистики – підтримка народів, які прагнуть розвивати свою культуру. Із висвітленням сучас. літ.-мист. процесу в Україні виступили Л. Новиченко, І. Дзюба, М. Слабошпицький, Л. Танюк та ін. Низка публікацій розкриває невідомі сторінки твор. життя і спадщини П. Тичини, Леся Курбаса, Б. Антоненка-Давидовича та ін. Розділ «Не до сміху?» є експериментальним, у ньому надано слово авторам творів «чорного» гумору, «жіночої» еротики. Від 1990 гол. ред.– Ю. Стадниченко, від 2000 – В. Науменко.

Ю. І. Стадниченко

Стаття оновлена: 2003