БЕРЕЗНЯ́К Саватій Іванович (18(30). 09. 1884, м. Коростишів Київ. губ., нині Житомир. обл. — 28. 01. 1921, Харків) — громадсько-політичний діяч. Діяч УПСР та Укр. ЦР. Від 1902 — учасник під­піл. есерів. гуртків. Закін. Коростишів. учител. семінарію (1904) та екон. від­діл. Київ. комерц. ін­ституту (1915). Учителював у Тифліс. губ. (1904–10), склав іспити при Тифліс. Олександр. учител. ін­ституті (1910) на зва­н­ня вчителя міського училища. Був чл. укр. студент. громади Київ. комерц. ін­ституту, 1913 — головою її правлі­н­ня. Від кін. 1915 — на Пд.-зх. фронті. Учасник Всеукр. нац. кон­гресу, 3-х Всеукр. військ. зʼ­їздів, на другому з яких його обрано головою Всеукр. ради військ. депутатів. Від квітня 1917 — у складі Укр. ЦР, брав актив. участь у роботі Малої ради. У складі делегації Укр. ЦР брав участь у Петро­град. демократ. нараді (1917), був обраний до Всерос. та Всеукр. установчих зборів. Активно працював над українізацією армії, створе­н­ням укр. військ. частин, об­стоював суверен­ність України. У січні 1918 під час більшов. заколоту в Києві під­тримував Укр. ЦР. 1918–20 працював у видавництвах «Криниця», «Всевидат». У січні 1919 за списками УПСР був кандидатом на виборах до Трудового кон­гресу, тоді ж став чл. ЦК УПСР (центр. течії). Б. двічі заарештовували у звʼязку зі «справою членів ЦК УПСР», остан­ній раз у листопаді 1920. Помер від тифу у харків. вʼязниці до вироку суду.