Березовий Василь Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Березовий Василь Миколайович

БЕРЕ́ЗОВИЙ Василь Миколайович (03. 03. 1938, с. Слобода Кагарлиц. р-ну Київ. обл.) – художник, журналіст. Чл. НСЖУ (1968). Закін. Львів. поліграф. ін-т (1965; майстерня М. Іванова). Працював худож. ред. та графіком-оформлювачем книг і журналів у вид-ві «Техніка» (1961–63), в редакціях низки респ. часописів («Новини кіно», «Київ», «Всесвіт» та ін.). Від 1989 – викл. малюнка, живопису та композиції дит. худож. шкіл у Києві. Від 1965 бере участь у нац. мист. виставках НСХУ та НСЖУ. Нині працює переважно в техніці олійного живопису. Осн. тема творчості, яку митець розв’язує в експресивному, а то й драм. ключі, – доля укр. жінки-селянки на тлі істор. потрясінь повоєнного часу. Його образам притаманні епічність і символізм. За серію живопис. робіт «Жіноча доля» отримав диплом 1-го ступ. Мін-ва культури і мист-в (2000). Працює також у жанрах пейзажу та істор. портрета. Автор опублікованих спогадів про Г. Тютюнника «Його любили, ним захоплювались (Спогади про Григора Тютюнника)» // «Київ», 1997, № 5–6; новел «Провина», «Ступа», «Руки», «Чарівник», «Журавлі несли пісні весняні», «Диво», «Свідок», «Материнські руки», «Жито» // Там само, 1999, № 9–10.

Тв.: «Вдови» (1990), «Перервана мелодія (Максим Березовський)» (1991), «Трудодень», «Весна–91», «Жінка», «Сонячно» (усі – 1993), «Пісня», «Невтомність» (обидва – 1994), «Поминання», «Господиня» (обидва – 1995), «Туман розсіюється», «Чекання», «Мить і вічність», «Місячне сяйво», «Влітку» (усі – 1996), «Вітер з Гуляй-Поля» (1997), «Харон–33», «Чураївна» (обидва – 1999), «Сивий гетьман» (2000), «Вічна загадка (Григір Тютюнник)» (2001).

Літ.: Найден О. Василь Березовий. Живопис. К., 1997; Баранов В. Вирватися з мороку реальності // Київ. 1997. № 3–4.

С. М. Бушак

Стаття оновлена: 2003