Костенко Анатоль Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костенко Анатоль Ілліч

КОСТЕ́НКО Анатоль Ілліч (04(17). 08. 1908, с. Балаклiя, нині Великобагачан. р-ну Полтав. обл. – 28. 02. 1997, Київ) – письменник, лiтературо­знавець. Чл. «Плугу», СПУ (1935). Канд. фiлол. н. (1958). Закiн. Пол­тав. ІНО (1931). Працював від 1936 у київ. філії Iн-ту лiт-ри АН УРСР (Харків). 1937 заарешт., за­судж. до 10-ти р. таборів, пока­рання відбував на Колимі (РФ). Реабіліт. 1955. Досліджував твор­чість класиків укр. літ-ри, зокре­ма Т. Шевченка і Лесі Українки. Автор дослідж. «Шевченко в ре­волюційно-демократичному ото­ченні» (1934), «Шевченків журнал» (1935), «Поети комсомолу» (1936), «Мемуарные матери­алы как источник изучения био­графии Шевченко» (1958), «Спі­вачка досвітніх вогнів» (1963; 1971), «Шевченко в мемуарах» (1965). Упорядник зб. «Спогади про Шевченка» (1958), «Із поезії 20-х років» (1959), «Поети пошев­ченківської доби» (1961), «Спогади про Лесю Українку» (1963; 1971). У жанрі худож. біо­графії написав кн. «Леся Українка» (1971; 1985; 2006), «Оживуть сте­пи: Тарас Шевченко за Каспієм» (1977; 1984, у спів­авт. із Є. Умір­баєвим), «Андрiй Малишко» (1981; 1987), «За морями, за го­рами» (1984), «Лiчу в неволi днi i ночi» (1987), «Хіба минає все ми­нуле. З пережитих літ неволі» (1997). Усі зазначені книги опубл. у Києві.

Лiт.: Степанишин Б. Проблема бiо­гра­фiчної повiстi // Вiтчизна. 1982. № 11.

В. Л. Смілянська

Статтю оновлено: 2014