Костенко Валентин Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костенко Валентин Григорович

КОСТЕ́НКО Валентин Григорович (16(28). 07. 1895, с. Уразово Во­ронез. губ., нині Бєлгород. обл., РФ – 14. 07. 1960, Харків) – ком­позитор, музикознавець, музич­ний критик, педагог. Народився у багатодіт. сім’ї сільс. регента. Співав і навч. у Придвор. співац. капелі у С.-Петербурзі (1905–14). Закін. Петрогр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1921; кл. ком­позиції М. Соколова). Від 1922 перебував в Україні. Від 1923 – викл. Харків. муз.-драм. ін-ту. Від 1932 – співроб. Вищого муз. ком-ту при Наркомосі УРСР, кер. муз. ред. Всеукр. радіокомітету. Від 1926 розгорнув активну су­сп.-громад. діяльність; виступав із крит. статтями в г. «Культура і побут», «Комуніст», у ж. «Всесвіт», «Нове мистецтво», «Мистецька трибуна», «Критика». 1928 ство­рив і очолив у Харкові Асоц. рев. композиторів України. Після пе­ретворення Муз. т-ва ім. М. Леонтовича на Всеукр. т-во рев. му­зик (ВУТОРМ) К. зайняв крит. позицію щодо цієї орг-ції і роз­в’язав у пресі дискусію довкола теми про ідейні, класові та нац. особливості укр. музики, зокре­ма про місце і роль творчих спі­лок у сусп.-культур. житті.

У ди­скусії з представниками Муз. т-ва ім. М. Леонтовича несправедливо звинуватив їх у «націоналістичній обмеженості та орієнтації на Захід». У 1930-х рр. на сцені Харків. театру опери та ба­лету в муз. ред. К. поставлено оперу «Наталка Полтавка» М. Ли­сенка. Під час 2-ї світ. війни перебував у Харкові, виступав у місц. пресі. 1946 засудж. до 10 р. таборів (за ін. джерелами – 1950 на 25 р.). Звільнений 1956, реабіліт. 1993. Започаткував в укр. музиці жанр сонатини для віолончелі і на­писав перше тріо для 2-х скрипок і альта. Його музика позначена рисами постромантизму і фольк­лоризму. Під політ. тиском був змушений засудити власні світоглядні засади й музикознав. здобуток на нац. основі. У 1930-і рр. тво­ри К. з успіхом ви­конували найкращі співаки – З. Гай­дай, М. Ли­твиненко-Вольгемут, М. Гри­шко, І. Паторжинський та ін. У рукопи­сах збереглися філос. твори К.: поема «Пророк Дажбога», «Матерія-життя-людина»; спогади «Моє життя»; епістолярні мате­ріали.

Пр.: До розвитку української музики // Культура і побут. 1926, 28 берез.; Народна пісня та музика українська (Стислий огляд). Х., 1928; Павло Сени­ця. До 25-річчя композиторської ді­­яльності: Крит.-біогр. нарис. Х., 1930; Практичний підручник з елементарної теорії музики. Х., 1930; Націоналістичні концепції в моїх музично-критичних ро­­ботах // Рад. музика. 1934. № 10; Му­­зикознавчі праці. Статті. Матеріали. К., 1996.

Тв.: опери – «Кочубеївна» (незавер­шена, 1924), «Кармелюк» (1930, лібре­то Я. Мамонтова і М. Верхацького), «Карпати» (1932), «Сава Чалий» («На­­родна помста» за І. Карпенком-Карим), «Назар Стодоля» (обидві – 1937); ба­­лет «Оживлений степ» («Саїд», за рома­­ном І. Ле «Міжгір’я», 1933); кантати – «Громадянський похорон» («Смерть людини», сл. Х. Алчевської; для хору, духового оркестру та солістів), «1905» (1925; для хору, солістів та оркестру); для симф. оркестру – Сюїта на укр. теми (1924), романтична симф. «1917 рік» (1925), Концерт для скрипки з ор­­кестром (1927), поема «Тайга» (1956); камерно-інструм. – 8 струн. квартетів (1924–57); для скрипки і фортепіано – «Українська тема з варіаціями» (1930), «Козачок» (1933); для віолончелі і фор­­тепіано – Сонатина, «Мелодія» (обидва – 1937); для фортепіано – Соната (1915), 3 етюди (1925), 50 п’єс для по­­чатківців «Проліски» (1950–56); хор. твори на вірші Т. Шевченка, Х. Алчев­ської, П. Тичини, І. Микитенка, Д. Бєд­ного; 12 солоспівів на вірші Лесі Україн­­ки (1949–50); романси, обробки укр. нар. пісень; музика до фільмів.

Літ.: Юрмас Я. Музично-громадська робота та її критика (З приводу виступів т. Костенка) // Музика. 1927. № 1; Композитор В. Костенко // Мист. трибуна. 1931. № 1; Кравцевич Г. Про­рок Дажбога // Музика. 1995. № 6; Шуль­­­гіна В. Композитор Валентин Костен­ко // КіЖ. 1995, 19 лип.; Беренбейн І. Досі незнаний світові // УК. 1996. № 5; Її ж. Творча спадщина Валентина Кос­тенка: сучасні проблеми дослідж. та збереження // Наук. вісн. Нац. муз. ака­демії України. К., 2002. Вип. 16.

О. В. Шевчук

Статтю оновлено: 2014