Берестейщина - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Берестейщина

БЕРЕСТЕ́ЙЩИНА – історичний регіон у середній течії Західного Бугу з центром у м. Берестя (нині Брест, Білорусь). Ін. назви – Берестійщина, Берестейська земля, Берестейська волость. В істор. творах, що стосуються минулого Б., з’являлася низка хибних тверджень, частину з яких спростовано істориками, деякі ж тези і зараз дістають підтримку, що зумовлено політ. міркуваннями. Історіографічні похибки й відверті фальсифікації використовувалися як «аргументи» в істор. дискусіях та політ. боротьбі. Сх.-слов’ян. насел. з’явилося на цій тер. у перших століттях н. е. (пам’ятки зарубинец. культури в околиці Більська й Бересті). Постійна сх.-слов’ян. колонізація почалася у 2-й пол. 6 ст. У 6–9 ст. належала до тер. розселення дулібів (волинян) над серед. Бугом, по річки Ливець і Нурець на Зх. та Ясельду на Пн. Сх. Від 10 ст. – у складі Київ. Русі, від 2-ї пол. 12 ст. – Галиц.-Волин. князівства. Берестя вперше згадано у Лаврентіїв. списку літопису 1017 як Берестій. 1270–88 Б. входила до володінь Володимира Васильковича, 1288–92 – Мстислава Даниловича. У 1-й пол. 14 ст. Б. увійшла до Туровського князівства (від 1413 – воєводства) у складі Великого князівства Литовського. Берестя 1390 отримало Маґдебур. право; від 1513 Б. – у Підляс. воєводстві, 1566 – окреме Берестей. воєводство, за яким закріпилась назва Б. (сх. частина колиш. Берестей. землі з містами Берестя, Кобрин, Пінськ), а назва Підляшшя – за її зх. частиною (з містами Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж). Із Б. пов’язані життя і діяльність Л. Зизанія, І. Потія, А. Филиповича, М. Кричевського, О. Стороженка, Д. Фальківського. Насел. Б. брало активну участь у козац. повстаннях і Визв. війні 17 ст. 1657 пінська шляхта проголосила своє входження з усім повітом до Укр. козац. держави; створено Пінсько-Турів. козац. полк. 1793–95 Б. належала Росії. Рос. перепис 1897 на тер. Берестей. і Кобрин. повітів зареєстрував 287,4 тис. україномов. населення, 70,7 тис. єврейськомовного, 12,7 тис. польськомовного і 5,6 тис. білоруськомовного. Діяли кооперативи, «Українбанк». Брестським мирним договором 1918 Б. визнано за Україною. 2 січня 1919 нім. командування передало управління на тер. Полісся крайовому комісарові УНР в Бересті. До компетенції укр. органів влади перейшли міське й сільське самоврядування, міліція, заг. шкільництво, судівництво, опіка над хворими й улаштування фінанс. інституцій. У Бересті був адм. осередок укр. держ. адміністрації Б., Холмщини і Підляшшя. На тер. Берестей. і Кобрин. повітів перші укр. школи було організовано 1917 (загалом 96 укр. нар. шкіл, у яких навчалося 5,2 тис. дітей, працювало 110 учителів, із них 59 місцевих). Заходами Холм. ком-ту створ. Комісаріат нар. освіти для Холмщини, Підляшшя і Полісся. Для забезпечення кадрами нар. школи й прогімназії від кін. 1918 в Бересті тричі проведено спец. вчител. курси за участю бл. 500 осіб. У Бересті 1918 виходили часописи «Мир» і «Вісник Холмського губерніального староства», випущено «Український буквар» А. Савчука; 1919 у Бересті опубл. «Просвітній український календар». На поч. 1919 Б. окупувало польс. військо. У 20–30-х рр. належала до Поліс. воєводства. Від 1918 розпочало діяльність т-во «Просвіта» (очолювали П. Артем’юк, В. Дмитріюк, В. Криницький), яке підтримувало Укр. приватну школу ім. О. Стороженка (1924– 35). «Просвіта» на землях Б. діяла легально лише 1923–35. У 1927 відбувся воєвод. з’їзд, на який прибуло 120 делегатів. З’їзд визнав діяльність Т-ва потрібною для краю і дав відсіч спробам КП Зх. Білорусі зробити «Просвіту» своїм легал. додатком. 1935 П. Артем’юка ув’язнено у Березі Картузькій, але Т-во діяло до 1938. Від поч. 20 ст. працювала театр. трупа О. Василенка, який організовував також зібрання з читанням укр. класики, святкування Шевченкових ювілеїв. Під час 2-ї світ. війни виходило «Наше Слово», а в Пінську – «Пінська газета» (ред. обох Ф. Дудко). Після 2-ї світ. війни укр. школи ліквідовано. Автохтонне насел. Б., яке здавна входило до укр. етніч. масиву, розмовляло зх.-поліс. діалектом укр. мови. Однак після приєднання цієї тер. (1939– 41, від 1944) до Білорус. РСР щодо етнічно укр. людності стало входити у вжиток визначення «білоруси», яке мало тут переважно територ.-політ. характер. Від поч. 90-х рр. пожвавився укр. культ.-осв. рух. 1990 засн. Укр. громад.-культурне об’єднання Брест. обл., виходила г. «Голос Берестейщини» (1991– 96). 1994–99 діяло об’єдн. «Просвіта Берестейщини» ім. Т. Шевченка, яке видавало часопис «Берестейський край». Від 1996 у Брест. ун-ті діє кабінет україністики; викладають укр. мову й літ-ру та історію України, працює студент. спілка «Берегиня». 2002 в м. Брест встановлено пам’ятник Т. Шевченку.

Літ.: Тисяча років стремління Берестійщини до єдності з Україною. Лц., 1990; Петренко А. Берестейщина в складі УНР // Берестей. край. 1996. № 2; J. Hawryluk. Ziemia Brzeska w dobie paсstwowošci ruskiej (X–XIV w.) // Krakowskie Zeszyty Ukrainoznawcze. 1996–97. T. 5–6; Винниченко І. Українці Берестейщини, Підляшшя і Холмщини в першій пол. ХХ ст.: Хроніка подій. К., 1999; Гаврилюк Ю. Берестейщина – регіон у лабетах геополітики // ПУ. 2002. № 3–4; Лоза Ю. Західне Полісся: етнічні межі і політичні кордони // Там само; Климчук Ф. Говірки Берестейсько-Пинського Полісся // Там само.

Я. Д. Ісаєвич, В. Леонюк

Стаття оновлена: 2003