Берец Вільмош-Йожеф Іштванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Берец Вільмош-Йожеф Іштванович

БЕ́РЕЦ Вільмош-Йожеф Іштванович (14. 10. 1915, м. Сіґет, Румунія – 30. 11. 1999, Ужгород) – художник. Батько М. Берец. Чл. НСХУ (1956). Навч. у Чеському тех. ін-ті в Празі (1934–39; викл. О. Блажичек, Ц. Боуда, Й. Сейпка), закін. пед. ф-т Будапешт. худож. ін-ту (1940; викл. В. Аба-Новак, Е. Баранський) та курси в Моск. центр. худож. реставраційних майстернях (1951). Працював викл. Ужгород. уч-ща приклад. мист-ва (1948–75). У 1948–53 брав участь у створенні Ужгород. картин. галереї. Від 1950 бере участь в обл., респ. і всесоюз. виставках; персон. – 1995 в Ужгороді. Твори зберігаються в Ужгород. ХМ, Дирекції виставок НСХУ. Працював у різних техніках живопису й графіки: олія, темпера, акварель (займає особл. місце у творчості), ліногравюра, малюнок олівцем, пером. Створював портрети, пейзажі, тематичні композиції, писав мистецтвознавчі статті та есе. Для камерних графіч. творів характерна особлива повнозвучність, променистість загального колориту, прозора тонкість і легкість.

Тв.: «Портрет заслуженого художника РРФСР С. Чуракова» (1961), «Вечір» (1973), «Натюрморт з керамікою» (1974), «На Рахівщині» (1975), «За читанням» (1977), «Сад» (1979), «Квіти» (1984), «Білі флокси» (1993).

Літ.: Изобразительное искусство Закарпатья: Альбом. Москва, 1973; Закарпатський художній музей: Альбом. К., 1984; Буклет персональної виставки. Уж., 1995; Kortárs Magyar Müvèszeti Lexikon. T. 1. A–G. Budapest, 1999; Художники Закарпаття: Альбом-каталог. Уж., 2001.

О. В. Юрченко-Микита

Стаття оновлена: 2003