Костенко Василь Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костенко Василь Семенович

КОСТЕ́НКО Василь Семенович (26. 04. 1912, с. Дернівка Переяслав. пов. Пол­­тав. губ., нині Баришів. р-ну Київ. обл. – 22. 04. 2001, Київ) – комсомольський, партійний і громад­­ський діяч. Бать­­ко Наталії та Юрія Костенків. Канд. істор. н. (1956). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР.

Закін. Комуніст. ун-т у м. Іркутськ (РФ, 1935), ком­­сомол. відділ. Київ. вищої комуніст. с.-г. школи (1937), ВПШ при ЦК КП(б)У (1950). У 1934–35 перебував на військ. службі; відтоді – на комсомол. роботі, зокрема 1937–39 – зав. сектору культурно-масової роботи, 1939–40 – заст. зав. відділу кадрів ЦК комсомолу; 1940–42 – інструктор, 1942–43 – в. о. заст. зав. від­­ділу кадрів ЦК КП(б)У (після нападу Німеччини на СРСР – один із кер. партизан. руху); 1943–47 – 1-й секр. ЦК комсомолу; 1950–52 – 1-й секр. Львів. міськкому КП(б)У; 1952–54 – нач. Полтав. обл. упр. кінофікації; водночас 1952–58 викладав у Полтав. пед. ін-ті; 1958–67 – зав. ред. історії партії і філософії Гол. ред. УРЕ (Київ), для якої особисто написав понад 200 статей; 1967–72 – 1-й заст. голови Ком-ту з преси при РМ УРСР; 1972–78 – ст. н. с. Ін-ту історії партії при ЦК КПУ.

Засн. Баришів. літ.-худож. музею ім. Т. Шевченка (1987), до екс­­позиції якого передав 112 «Коб­­зарів», серед них – прижит­­тєве вид. 1860, посмертну маску поета тощо. Автор худож.-пуб­­ліцист. кн. «Наші весни» (1966), «Юність полум’яних літ» (1969), «Зірки мого життя» (1998; усі – Київ). Товаришував із А. Малиш­­ком, В. Сосюрою, О. Довженком, М. Бажаном та ін., про яких написав низку статей.

Літ.: Вергунов В. Мій земляк з Дер­нів­ки – Василь Костенко, якого О. П. Дов­­женко любив «…більш за всіх людей на Україні»: До 100-річчя від дня на­­родж. В. Костенка. К., 2012.

В. А. Вергунов

Статтю оновлено: 2014