Берзін Рейнгольд Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Берзін Рейнгольд Йосипович

БЕ́РЗІН Рейнгольд Йосипович (04 (16). 07. 1888, с. Кінігсгоф, нині Латвія – 11. 11. 1939) – радянський військовий діяч. Учасник 1-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. Закін шк. прапорщиків (1916). Від 1909 – учителював. 1911 за розповсюдження більшовиц. літ-ри заарешт., рік перебував у в’язниці. Від 1914 – у рос. армії. 1917 – голова військ.-рев. ком-ту 40-го корпусу, чл. виконкому і Військ. рев. ком-ту 2-ї армії Зх. фронту. Від листопада 1917 керував військами Пн. групи, брав участь у розгромі більшовиками Ставки верх. головнокомандувача М. Духоніна в м. Могилів (нині Білорусь). У грудні 1917 Б. на чолі 1-го Мінського рев. загону направлено в Україну. У ході першої війни РСФРР проти УНР командував 2-ю рев. армією. У лютому–березні 1918 – головнокомандувач Зх. рев. фронту в боротьбі з контрреволюцією. Від червня 1918 – голова Вищої військ. інспекції в Сибіру, командувач Пн.-Урало-Сибір. фронту, 3-ї армії (липень–листопад 1918). У грудні 1918 – червні 1919 – інспектор армії рад. Латвії, чл. Рев. військ. ради (РВР) Зх. (липень–грудень 1919), Пд., (грудень 1919 – січень 1920) та Пд.-Зх. (січень–грудень 1920) фронтів. Від грудня 1923 до липня 1924 – чл. РВР Туркестан. фронту. Працював у військ. пром-сті, Наркомземі РРФСР. Репрес. 1939.

Пр.: Этапы организации и развития Красной армии. Х., 1920; Борьба с бандитизмом // Рев. фронт. 1920. № 5; Запасные армии // Там само. № 12, 17–18; Узколинейные железные дороги на Правобережной Украине. К., 1921.

Літ.: Гриневич Л. Берзін Рейнгольд Йосипович // Історія укр. війська. Л., 1996.

Л. В. Гриневич

Стаття оновлена: 2003