Беркович Григорій Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Беркович Григорій Борисович

БЕРКО́ВИЧ Григорій Борисович (02(15). 01. 1905, с. Верхній Рогачик, нині Херсон. обл. – 01. 12. 1976, Харків) – живописець, графік. Чл. СХУ (1960). Закін. Київ. худож. ін-т (1930; викл. К. Єлева, Ф. Кричевський, А. Таран, В. Пальмов). Учасник виставок від 1929, респ. і всесоюз. від 1932. Викладав у Київ. худож. ін-ті (1930–31) та Харків. полігр. ін-ті (1932–38). Працював у різних жанрах живопису. Роботи «Путивль» (1937), «Після варварів» (1942), «Народження ненависті» (1945–46), «Портрет художника В. Аверіна» (1945), «Любов» (1947), «Натюрморт. Півонія» (1953) та ін. позначені вмілим розкриттям теми та образів і живопис. культурою виконання. Протягом усього часу звертався до графіки в різних техніках, зокрема пастелі, літографії: «Осінь» (1935), «Портрет ударниці Дніпробуду Романенко» (1938) та ін. Знач. доробок становлять живописні й графічні твори, присвячені Т. Шевченку: «Т. Шевченко – художник» (1936, 1939), «Друзі біля хворого Шевченка» (1939, 1941), «Т. Шевченко слухає акина» (1943), «Т. Шевченко серед казахів» (1961), «В далекій неволі (Т. Шевченко з другом – солдатом А. Оберемком)» (1963– 64). Твори зберігаються у Харків. ХМ, Канів. держ. музеї-заповіднику Т. Шевченка.

Літ.: Затенацкий Я. Украинская советская живопись. К., 1958; Дмитренко А. Український радянський історичний живопис. К., 1966; Изобразительное искусство Харькова. Москва, 1978; Мистецькі шляхи Харківщини. Х., 1998.

А. С. Півненко

Стаття оновлена: 2003