Беркут Леонід Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Беркут Леонід  Миколайович

БЕ́РКУТ Леонід Миколайович (02(14). 06. 1879, Київ – 12. 02. 1940, там само) – історик, історіограф. Д-р історії європ. культури (1928). Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1901), був професор. стипендіатом при цьму Ун-ті (1901– 05). У 1907–09 перебував у наук. відрядженні у Німеччині та Франції, де студіював зх.-європ. середньовічну історію та право, палеографію. 1909–15 – доц., 1915–17 – проф. Варшав. ун-ту, одночасно 1910–17 – викл. на Вищих жін. курсах у Варшаві. 1913 брав участь у 3-му Міжнар. істор. конгресі у Лондоні. Проф. Донського ун-ту (1917–22) та Вищих жін. курсів у Ростові-на-Дону (1917–20); від 1922 – проф., декан ф-ту професій. освіти Київ. ІНО, згодом Київ. ун-ту. Досліджував зх.-європ. середньовіччя, історіографію, історію середніх віків та нового часу, вивчав проблеми методології історії.

Пр.: Введение в историю средних веков. Варшава, 1911; История немецких городов в средние века. Варшава, 1911; Етюди з джерелознавства середньої історії. Період утворення й консолідації національних держав на романо-германському Заході // Зб. Істор.-філол. відділу ВУАН. К., 1928. № 69.

О. В. Юркова

Стаття оновлена: 2003