Берло Ганна Львівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Берло Ганна Львівна

БЕ́РЛО Ганна Львівна (05(17). 09. 1859, м-ко Вороньків Переяслав. пов. Полтав. губ., нині село Бориспіл. р-ну Київ. обл. – 1942) – педагог, історик, громадсько-культурна діячка. Із старовинного, але збіднілого козац.-старшин. роду. Рано втратила батьків. Закін. підготовчий пансіон Карла фон Кремера (1870, Бориспіль); із золотою медаллю – Ольгинську г-зію (1876, Київ). Мала здібності до медицини, але через матеріал. обставини залишилася в г-зії на посаді клас. наставниці, а від вересня 1878 – викл. рос. мови. У 1881–1904 працювала також і в новоствор. приват. жін. г-зії В. Ващенко-Захарченко. Мала приват. учениць із нац.-свідомих укр. родин. Слухала публічні лекції з історії В. Антоновича в Ун-ті св. Володимира у Києві, з історії зарубіж. літ-р М. Дашкевича та історії мови й рос. літ-ри В. Малиніна. Автор підручників з рос. граматики у 2-х ч. (до 1917 1-а витримала 10 видань, 2-а – 5), з укр. граматики (вид-во «Сіяч», 1919). Була причетна до справ Старої громади та вид-ва «Вік» (засн. О. Кониський). На поч. 90-х рр. у групі науковців під кер-вом В. Антоновича (пізніше – М. Грушевського) активно працювала над складанням біогр. словника укр. діячів. Серед праць – біографії П. Гулака-Артемовського та Н. Забіли. Знала 5 іноз. мов (англ., нім., польс., франц., італ.), опублікувала в «ЛНВ» переклади новели Р. Кіплінґа «Чудо Пуран-Багата» (під псевд. Г. Альбова) та поезій П.-Б. Шеллі, низку власних віршів (під крипт. А. Б-О), переклади поезій Г. Гайне в г. «Руслан» (Львів). Писала картки до майбут. словника Б. Грінченка, працювала у засн. ним «Просвіті» (1906–08). Була в 1-му складі УНТ (від 1908). Опублікувала в «Чтениях» Т-ва Нестора Літописця (т. 17–18) істор. розвідку про свого пращура А. Берло (як відповідь на статтю О. Лазаревського «Из семейной хроники Берлов» в «Киевской старине», 1899, № 1). Через слабке здоров’я неодноразово лікувалась за кордоном. У Львові та Відні, за дорученнями О. Кониського, зустрічалася з О. Барвінським. Від січня 1919 працювала в УАН у Комісії словника живої укр. мови, а в липні 1919 на пропозицію В. Модзалевського стала н. с. Постій. комісії для складання біогр. словника діячів України УАН і залишила пед. працю. 1921 для цього словника написала біографії лікаря-хірурга А. Вакара та П. Конюскевича, митрополита Тобольського. 1927–29 опублікувала у виданнях Академії цінні спогади про громад.-наук. життя Києва за 70 р. Листування Б. зберігається у ЦДІА України та в Ін-ті рукописів НБУВ.

Пр.: Учебник русской грамматики для младших классов средних учебных заведений. Этимология. К., 1903; Биографический очерк Арсения Берло, епископа Переяславского и Бориспольского. К., 1904; Учебник русской грамматики для средних учебных заведений. Ч. 2. Синтаксис. К.; С.-Петербург, 1905; З листування Василя Доманицького // За сто літ. Кн. 1. К., 1927; З минулого. Баришпільський пансіон і П. П. Чубинський // Україна. 1927. Кн. 3; З київського життя 1880 – 1890 // Там само. 1928. Кн. 4; Мої знайомства з деякими українськими діячами // Там само. 1929. № 33, берез.–квіт.

Літ.: Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України. 1884–1939. К., 1995; Герасимова Г. П. Педагогічна і наукова діяльність Ганни Берло (1859– 1942) // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. К., 2001. Вип. 4; ЇЇ ж. Г. Берло і київські науковці кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Там само. К., 2002. Вип. 6.

Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2003