Берлянд Олександр Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Берлянд Олександр  Семенович

БЕ́РЛЯНД Олександр Семенович (15 (27). 09. 1890, м-ко Зіньків Поділ. губ., нині село Віньковец. р-ну Хмельн. обл. – 27. 03. 1955, Київ) – лікар. Д-р мед. н. (1935), проф. (1935). Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1917) та Київ. мед. ін-т (1924), де і працював від 1930: асист., приват-доц. (від 1932), зав. каф. терапії сан.-гіг. ф-ту (1938–39), проф. каф. діагностики внутр. хвороб 2-го Київ. мед. ін-ту (1939–41), проф. каф. пропедевтики (1944–46); зав. каф. терапії № 1 Київ. ін-ту вдосконалення лікарів (1946–55). Під час 2-ї світ. війни – в евакуації у Ташкенті, де працював зав. каф. терапії Ін-ту удосконалення лікарів (1941–44). Наук. праці присвяч. питанням кардіології, гепатології, пульмонології та ін. Наприкінці 1940-х – на поч. 1950-х рр. був звинувач. у «безродному космополітизмі», що негативно позначилося на наук. кар’єрі: не отримав звань чл.-кор. АН УРСР та засл. діяча н. України, до яких був представлений. Багато років Б. товаришував з Ю. Яновським, їхнє листування зберігається в Ін-ті літ-ри НАНУ (Київ).

Пр.: До питання про есенціяльну тромбопенію // Зб. пам’яті акад. Т. Г. Яновського. К., 1930; Про функциональную диагностику сердечно-жильной системы. К., 1933; Клиническая диагностика. К.; Х., 1946; Пороки сердца. К., 1948; О роли подпочечников в патогенезе гипертонической болезни // ВД. 1949. № 7; О пониженном кровяном давлении у туберкулезных больных // Там само. 1950. № 5; Хронические неспецифические пневмонии // Там само. 1954. № 6.

Літ.: Александр Семенович Берлянд: Некролог // ВД. 1955. № 6; Макаренко, Полякова.

І. М. Полякова, Р. І. Гош

Стаття оновлена: 2003