БЕ́РЛЯНД Олександр Семенович (15 (27). 09. 1890, містечко Зіньків Поділ. губ., нині село Віньковец. р-ну Хмельн. обл. — 27. 03. 1955, Київ) — лікар. Доктор медичних наук (1935), професор (1935). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1917) та Київ. мед. ін­ститут (1924), де і працював від 1930: асист., приват-доцент (від 1932), завідувач кафедри терапії сан.-гіг. факультету (1938–39), професор кафедри діагностики внутр. хвороб 2-го Київ. мед. ін­ституту (1939–41), професор кафедри пропедевтики (1944–46); завідувач кафедри терапії № 1 Київ. ін­ституту вдосконале­н­ня лікарів (1946–55). Під час 2-ї світової війни — в евакуації у Ташкенті, де працював завідувач кафедри терапії Ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (1941–44). Наукові праці присвяч. пита­н­ням кардіології, гепатології, пульмонології та ін. На­прикінці 1940-х — на поч. 1950-х рр. був звинувач. у «без­родному космополітизмі», що негативно по­значилося на наук. карʼєрі: не отримав звань член-кореспондент АН УРСР та засл. діяча н. України, до яких був пред­ставлений. Багато років Б. товаришував з Ю. Яновським, їхнє листува­н­ня зберігається в Ін­ституті літ-ри НАНУ (Київ).