Бернацький-Костек Вацлав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бернацький-Костек Вацлав

БЕРНА́ЦЬКИЙ-КО́СТЕК Вацлав (Biernacki-Kostek Wacław; 28. 09. 1884, Люблін – 1957) – польський політичний діяч і урядовець. До 1-ї світ. війни – діяч Польс. соціаліст. партії, від 1914 – учасник польс. визв. змагань. Соратник Ю. Пілсудського, був солдатом Польс. легіону і чл. підпіл. Польс. військ. орг-ції, від 1918 – полковник Польс. війська. 1930–32 – нач. військ. в’язниці у Бересті, де були ув’язнені діячі антисанац. опозиції; власноруч катував політв’язнів, зокрема укр. послів. У 1932–39 – польс. воєвода, перебрав на себе безпосеред. нагляд над концтабором у Березі Картузькій (1934), де перебували чл. ОУН, комуністи та діячі легал. сусп.-культур. орг-цій, чим спричинив загострення табір. режиму. 1935 заборонив діяльність «Просвіти» на Поліссі, ув’язнив голову берест. «Просвіти» П. Артем’юка, закрив у Бересті укр. школу ім. О. Стороженка. Заохочував польс. колонізацію «кресів». Від початку нім.-польс. війни 1939 – цивіл. комісар у ранзі міністра при Гол. вожді Польс. війська, ініціатор числен. погромів українців. Інтернов. у Румунії й 1945 переданий польс. комуніст. владі та ув’язнений. 1953 як співвідповідальний за «фашизацію» довоєн. Польщі засудж. до смерт. кари, заміненої 10-річ. ув’язненням.

Ю. Гаврилюк

Стаття оновлена: 2003