БЕРНЯКО́ВИЧ Костянтин Васильович (30. 03. 1919, Петро­град, нині С.-Петербург — 06. 09. 1983, Ленін­град, нині С.-Петербург) — археолог. Учасник 2-ї світової війни. Закін. істор. факультет Ленінгр. університету (1947). Учасник археол. екс­педицій ленінгр. школи В. Равдонікаса та П. Борисковського. Працював у Закарп. держ. крає­знав. музеї, створе­н­ня екс­позиції якого зумовило проведе­н­ня ним роз­копок памʼяток різних періодів — від неоліту до середньовіч­чя. Найви­значнішими з них були роз­копки неоліт. поселе­н­ня на Малій Горі у м. Мукачеве, на вул. Капітульна в Ужгороді, де вперше від­крито поселе­н­ня 11–8 ст. до н. е., яке згодом від­несено до кола памʼяток Гава-Голі­гради, першого ран­ньословʼян. житла в Ужгороді на Радванці (8–9 ст.). Опрацював найбільшу в Україні колекцію бронз. речей, яка зберігається у фондах музею. Моно­графія Б. на цю тему була опублікована нім. та словац. мовами. 1959 Б. повернувся до Ленін­града, де проявив здібності художника-ре­ставратора.