Бертельс Борис Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бертельс Борис Олександрович

БЕ́РТЕЛЬС Борис Олександрович (13 (25). 11. 1889, С.-Петербург – 01. 09. 1954, Севастополь, нині АР Крим) – режисер, актор. Засл. арт. Крим. АРСР (1939). Закін. театр. школу А. Суворіна Літ.-худож. т-ва при С.-Петербур. малому драм. театрі (1910; викл. В. Далматов, Н. Арбатов, П. Гнєдич). Відтоді працював актором, реж. у драм. театрах Петрограда (до 1920); від 1921 – гол. реж. театрів Петрозаводська, Вітебська, Смоленська, Харкова, Ярославля, від 1928 – гол. реж. Крим. драм. театру ім. М. Горького, 1935–41, 1947– 54 – Севастоп. драм. театру ім. А. Луначарського; 1942–45 – в театрі Будинку Червоної армії Закавказ. фронту. Б. – майстер романтич. театру, нових форм, оригін. рішень, яскравих комедій. знахідок у трактуванні класич. творів.

Вистави: «На людному місці» О. Островського (1930), «Приборкання норовливої» В. Шекспіра (1933), «Підступність і кохання» Ф. Шіллера (1934), «Загибель ескадри» О. Корнійчука, «Любов Ярова» К. Треньова (обидві – 1935), «Господиня заїзду» К. Ґольдоні (1941), «Кремлівські куранти» М. Погодіна (1947), «Вороги» М. Горького (1949), «Ревізор» М. Гоголя (1950), «Анна Кареніна» за Л. Толстим (1953).

Літ.: Васильєва Л. Театр легендарного міста. К., 1988; Ландау С. Александра Перегонец. Москва, 1990; Перминова Г. Рядом с корифеями // Слава Севастополя. 1999, 13 нояб.

Г. М. Пермінова

Стаття оновлена: 2003