Костенко Володимир Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костенко Володимир Степанович

КОСТЕ́НКО Володимир Степанович (псевд. – Костенко-Київський; 22. 11. 1922, Київ) – композитор. Учасник 2-ї світ. війни. Чл. Нац. ліги укр. композиторів (1993). Літ.-мист. премія ім. Д. Луценка «Осіннє золото» (2003). Закін. Київ. технол. ін-т легкої пром-сті (1952) та Нар. консерваторію (1965; викл. М. Дремлюга). Вивчав гармонію, сольфеджіо, муз. форму та композицію у Ф. Наде­ненка. 1952–55 працював інж. у Ризі. 1955–83 – ст. інж.-констру­ктор з-ду «Більшовик» (Київ), де очолював вокал. самодіял. ан­сам­бль «Незабудки» (лауреат фе­стивалю самодіял. мист-ва УРСР, 1972, золота медаль; всесоюз. фестивалів самодіял. худож. творчості трудящих, 1975, 1987; усі – Київ). Зробив знач­ний внесок у розвиток нар. са­модіял. ансамбл. мист-ва. Написав пісні на сл. П. Воронька («Дівоча»), І. Кутеня («Стежечка моя», «Жду тебе, коханий мій», «Ки­їв вечірній»), П. Перебийноса («Україночко моя», «Лелеки над Києвом», «Осипається цвіт»), Г. Ко­валя («Сніг», «Понеси мене, доле!»), Д. Луценка («Україно, лю­бове моя!», «Осінні квіти»), Г. Ле­бедя («Йде весна по Києву», «Зо­лота моя столиця»), І. Драча («Ой ти, дівчинонько», «Квітує серце»), В. Юхимовича, Д. Павличка та ін. Автор зб. пісень «За борами си­німи» (1968), «Незабудки» (1972), «Пісні» (1976; 1983), «Музика сер­ця» (1993), «Квітує серце» (2003; усі – Київ). Деякі пісні К. записа­ні на грамплатівки. Його твори звучать у виконанні хор. колекти­вів, а також на радіо.

Літ.: Кирейко В. Творча співдружність заводських інженерів // Костенко В. Музика серця. К., 1993; Камінчук А. Жайвір – пташка весняна // ЛУ. 2007, 11 січ.

А. С. Камінчук

Статтю оновлено: 2014