Бертьє Давид Соломонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бертьє Давид Соломонович

БЕРТЬЄ́ Давид Соломонович (справж.– Ліфшиць; 19(31). 05. 1882, м-ко Літин, нині смт Вінн. обл. – 16. 05. 1950, Київ) – скрипаль, диригент, педагог. Засл. діяч мист-в УРСР (1938), засл. проф. УРСР (1932). Закін. Варшав. муз. ін-т (1901; кл. скрипки С. Барцевича), С.-Петербур. консерваторію (1904; кл. Л. Ауера). Композицію вивчав у М. Соколова. Від 1904 – скрипаль, згодом концертмейстер симф. оркестру О. Шереметьєва в С.-Петербурзі. Від 1918 – концертмейстер і диригент Держ. симф. оркестру ім. М. Лисенка (Київ). Від 1920 – викл., від 1922 – проф. Київ. консерваторії. Від 1925 – кер. симф. оркестру та оперної студії Київ. муз. технікуму. 1925–28 – організатор і керівник (разом із М. Радзієвським) симф. гуртка при Муз. т-ві ім. М. Леонтовича. 1926–30 – один з організаторів «Симфансу», 1934–41 – диригент симф. оркестру Київ. консерваторії, з яким виконував твори В. Косенка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського та ін. Виступав у складі фортепіан. «професорського» тріо (разом з Г. Беклемішевим та С. Вільконським). Редагував скрипкові твори М. Лисенка, М. Коляди, К. Домінчена. Серед учнів – О. Пархоменко, Д. Шейнін, А. Штерн, І. Паїн.

Літ.: Едельштейн Г. Слово про вчителя // Музика. 1982. № 5.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2003