БЕ́РЧЕНКО Євгенія Василівна (08(20). 04. 1884, за ін. даними 1889, Харків — після 1934) — мистецтво­знавець, культуролог, колекціонер. Учениця проф. Ф. Шміта. Закін. Харків. нім. гімназію (1905), Харків. університет (1915). У 1909–10 була слухачкою Єнського університету (Німеч­чина), працювала на пед. семінарі проф. Рейна. До 1917 вчителювала, читала лекції в Центр. історико-худож. музеї, працювала в Музеї дит. худож. творчості. Від 1925 — науковий спів­робітник каф. історії укр. культури у Харків. ІНО, 1927–33 — спів­роб. Харків. музею укр. мистецтва, одночасно від 1930 — науковий спів­робітник н.-д. каф. мистецтво­знавства при Ін­ституті матеріал. культури. Дослідже­н­ня у галузі орнаменталістики, зокрема настін. роз­пису укр. хат. Першою дослідила петриків. роз­пис. Була організатором ви­ставок колекцій настін. малюва­н­ня у Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1928), на яких було пред­ставлено малюнки-оригінали з сіл Криворіз., Катеринослав. та Кременчуц. округів. Роз­писи виконані рослин., анілін. фарбами, золотом, сріблом, бронзою, глиною. Окремо ви­ставлялися петриків. роз­писи на папері, якими обклеювали частину стін та роз­вішували як рушники. 1928 на засі­дан­ні Етногр. від­діл. України у ДРМ в Ленін­граді прочитала лекцію «Як збирати матеріал до стін­них роз­писів» («Мистецтво­знавство», Х., 1928). Ре­пресована 1934. Подальша доля неві­дома.