Берченко Євгенія Василівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Берченко Євгенія Василівна

БЕ́РЧЕНКО Євгенія Василівна (08(20). 04. 1884, за ін. даними 1889, Харків – після 1934) – мистецтвознавець, культуролог, колекціонер. Учениця проф. Ф. Шміта. Закін. Харків. нім. г-зію (1905), Харків. ун-т (1915). У 1909–10 була слухачкою Єнського ун-ту (Німеччина), працювала на пед. семінарі проф. Рейна. До 1917 вчителювала, читала лекції в Центр. історико-худож. музеї, працювала в Музеї дит. худож. творчості. Від 1925 – н. с. каф. історії укр. культури у Харків. ІНО, 1927–33 – співроб. Харків. музею укр. мист-ва, одночасно від 1930 – н. с. н.-д. каф. мистецтвознавства при Ін-ті матеріал. культури. Дослідження у галузі орнаменталістики, зокрема настін. розпису укр. хат. Першою дослідила петриків. розпис. Була організатором виставок колекцій настін. малювання у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1928), на яких було представлено малюнки-оригінали з сіл Криворіз., Катеринослав. та Кременчуц. округів. Розписи виконані рослин., анілін. фарбами, золотом, сріблом, бронзою, глиною. Окремо виставлялися петриків. розписи на папері, якими обклеювали частину стін та розвішували як рушники. 1928 на засіданні Етногр. відділ. України у ДРМ в Ленінграді прочитала лекцію «Як збирати матеріал до стінних розписів» («Мистецтвознавство», Х., 1928). Репресована 1934. Подальша доля невідома.

Пр.: Лінійна композиція та узорні схеми в орнаменті деяких українських килимів // Наук. зб. Харків. наук.-дослідчої катедри історії укр. культури. Ч. 2–3. Х., 1926; Про настінні розписи українських хат на Катеринославщині // Там само. Ч. 7. Х., 1927; Выставка украинской народной живописи (росписи хат) // Гос. ин-т истории искусств: Секция изучения крестьян. искусства социол. ком-та. Ленинград, 1928; Настінне малювання українських хат та господарських будівель при них. Зошит 1. Дніпропетровщина. Х.; К., 1930.

Літ.: Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Вип. 1: Листи вчених до Д. Яворницького. Дн., 1997; Побожій С. Розгром осередку харківських мистецтвознавців // Родовід. 1999. Ч. 1(17).

Є. С. Шудря

Стаття оновлена: 2003