Бєдний Дем’ян - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бєдний Дем’ян

БЄ́ДНИЙ Дем’ян (справж. – Придворов Юхим Олексійович; 01(13). 04. 1883, с. Губівка Олександрій. пов. Херсон. губ., нині Компаніїв. р-ну Кіровогр. обл. – 25. 05. 1945, Москва) – поет. Чл. СП Росії. Закін. Київ. військ.-фельдшер. школу (1900). Служив у військ. лазареті у Єлисаветграді (нині Кіровоград). 1904 вступив на істор.-філол. ф-т С.-Петербур. ун-ту, лекції в якому слухав до 1908. Звання дійс. студента (до 1914) дозволяло йому жити в С.-Петербурзі й займатися літ. діяльністю. Перші вірші надрукував 1899 у г. «Киевское слово». Перша зб. – «Басни» (С.-Петербург, 1913). У вірш. повісті «Про землю, про волю, про рабочую долю» (Петроград, 1917) славив більшов. партію. У роки воєн. дій 1918–20 популярність здобула політ. сатира Б. У поемі «Главная улица» (1922) оспівував утвердження рад. влади. Низку віршів присвятив В. Леніну. Прагнув бути бездоган. перекладачем на вірші політ. гасел партії, але в окремих творах 30-х рр. припустився дегероїзації минулого рос. народу, що стало вже невчасним, і був підданий парт. критиці. У роки 2-ї світ. війни писав патріот. вірші й поеми. Низку творів присвятив Україні – «Пороги», «Цветы и корни», «Колхоз “Красный Кут”» (1936, нова ред. «Степан Завгородний», 1941), «Вставай, Украина», «Возле могилы Тараса Шевченко», «Салют победителям», «Одесса», «Освободителям Полтавы». За його байкою «Митька-бегунец» поставлено укр. фільм з однойм. назвою (1920). Деякі ранні твори написав укр. мовою. Але чи не найбільша його «заслуга» перед Україною – участь у цькуванні О. Довженка за фільм «Земля».

Тв.: Собрание сочинений. Т. 1–8. Москва, 1963– 65; укр. перекл. – Байки та вірші. Х., 1936; Вибране. К., 1951; Павуки і мухи. К., 1957.

Літ.: Бразуль И. Демьян Бедный. Москва, 1967; Эвентов И. Демьян Бедный. Жизнь, поэзия, судьба. Москва, 1983.

Т. М. Різниченко

Стаття оновлена: 2003