Бєлгородська область - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бєлгородська область

БЄ́ЛГОРОДСЬКА О́БЛАСТЬ – регіон на заході Російської Федерації. Межує на Пн. і Пн. Зх. з Курською, на Сх. з Воронез. обл. (РФ), на Пд. і Зх. – з Луган., Харків. та Сумською обл. Утвор. 1954. Пл. 27,1 тис. км2. Насел. 1,5 млн осіб (2002): 92,9 % – росіяни, 5,45 % – українці, 0,37 % – білоруси, живуть також азербайджанці (0,14 %), татари (0,11 %), вірмени (0,1 %), цигани (0,09 %), молдавани (0,07 %) та ін. Міського насел. – 994,9 (66,3 %), сільського – 505,6 (33,7 %) тис. осіб. У складі області – 21 р-н, 10 міст (серед них 6 обл. підпорядкування), 335 сільс. округів і 1577 сільс. насел. пунктів. Найбільші міста (тис. осіб станом на 2002): Бєлгород (344,2), Старий Оскол (215,8), Губкін (87,0), Шебекіно (46,6). Через Б. о. проходять залізничні лінії: Москва – Харків, Пенза – Харків, Москва – Донбас, Харків – Брянськ; автомагістраль Москва – Сімферополь. Б. о. лежить на пд. схилах Середньорос. височини. Поверхня рівнинна, сильно порізана ярами та балками. Клімат помірно континентальний, середня т-ра січня від –8,1° до –8,7 °С, липня від +19,6° до +21 °С. Опадів 450–500 мм на рік. Осн. річки: Сіверський Донець, Оскол, Тиха Сосна (усі – бас. Дону), Ворскла (бас. Дніпра). Корисні копалини: залізна руда (Курська магнітна аномалія), боксити, буд. матеріали. Серед ґрунтів переважають чорноземи: опідзолені, звичайні; поширені також сірі лісові та алювіальні. С.-г. угіддя складають 2145,4 тис. га (3/4 площі Б. о.). Пл. лісів 248,2 тис. га. Фауна: лось, косуля, олень, кабан, вовк, лисиця, заєць-русак та ін. Б. о. входить до складу Центр. чорнозем. екон. р-ну РФ. Осн. галузі пром-сті: машинобудування, буд. матеріалів, хім. та харчова, чорна металургія. Осн. галузь с. госп-ва – тваринництво м’ясо-молоч. напряму; розвинуті птахівництво, бджільництво. Вирощують цукр. буряк, соняшник, пшеницю, ячмінь. Адм. центр області – Бєлгород. Лежить на пд.-зх. схилах Середньорос. височини. Засн. у 10 ст. Перша писемна згадка про місто датується 1237. Від 16 ст. – оборонний пункт Слобожанщини. 1635–53 для захисту пд. та пд.-зх. кордонів Моск. держави на тер. сучас. Б. о. побудовано Бєлгородську лінію (довж. 300 км), яка починалася в Охтирці (нині місто Сум. обл.), йшла в напрямі Бєлгорода, Острогозька, Воронежа до Тамбова (РФ), перетинаючи Муравський та Ізюмський шляхи. 1727 утвор. Бєлгород. губ., до складу якої входило 30 міст (зокрема Курськ, Орел). Від 1779 Бєлгород – повітове місто Курського намісництва, згодом губернії. Як залізнич. вузол мав стратег. значення під час воєн. дій 1918– 20, зазнав знач. руйнування 1943. У Бєлгороді 4 ВНЗи, краєзнав. та худож. музеї, музей-діорама «Курська битва». До 1933 тут були укр. школи, ПТУ, каф. у ВНЗах, ВНЗи, періодика. Нині у Б. о. немає жодної укр. громад. орг-ції, припинив існування єдиний в області укр. клас у Шебекіно.

Літ.: Ложкін В. «...кричимо й простягаємо свої мозолясті руки до рідної України» // ПУ. 1991. Ч. 2.

В. О. Рябенко

Стаття оновлена: 2003