Костенко Микола Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костенко Микола Павлович

КОСТЕ́НКО Микола Павлович (04(17). 12. 1916, с. Дорогинка, нині Ічнян. р-ну Черніг. обл. – 18. 12. 1976, Тернопіль) – письменник, публі­цист. Чл. СЖУ (1957), СПУ (1974). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Дрогоб. пед. ін-т (1947), ВПШ при ЦК КПУ (Київ, 1952). Від 1935 – на журналіст. роботі: літпрацівник Бахмац. рай. г. «Прапор комуни», г. «Більшовик»; зав. відділу г. «Мо­лодий ко­мунар» (обидві – Чер­ні­гів); 1939–44 – військкор ТАРС–РАТАУ, 1952–57 очолював Львів. обл. упр. 1957–76 – ред. г. «Віль­не життя» (Тернопіль). Автор на­ри­сів і публіцист. кн. «Нові горизон­ти» (1953), «Євгенія Доли­нюк» (1959), «У колгоспному му­зеї», «Королева праці» (обидві – 1961), «Під зорями балканськи­ми» (1962), «Петро Макаров», «Народжені для щастя» (обидві – 1966, при­свяч. Болгарії). Усі зазначені кни­ги видано у Льво­ві. Написав спо­гади про М. Рильського, О. Дес­­няка, В. Малишка. Виступав у періодиці зі статтями про творчість письмен­ників Тернопільщини. 1983 у Тер­но­полі К. встановлено мемор. дош­ку. 1985 Тер­­ноп. обл. орг-ція СЖУ заснувала премію його імені.

Літ.: Хижняк А. Миколі Костенку – 60 // ЛУ. 1976, 17 груд.; Ленчишин А. Літературна Тернопільщина: Бібліогр. покажч. Т., 1980; Чорномаз А. Перший лауреат // Журналіст України. 1987. № 9.

Є. І. Безкоровайний

Статтю оновлено: 2014