Костенко Михайло Полієвктович

КОСТЕ́НКО Михайло Полієвктович (16(28). 12. 1889, с. Вейдельов­ка, нині смт Бєлгород. обл., РФ — 18. 12. 1976, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург) — фахівець у галу­зі електротехніки. Син Полієвкта, брат Володимира Костенків. Доктор технічних наук (1937), професор (1933), академік АН СРСР (1953; у 1957–63 — чл. Президії). Сталін. (1949, 1951) та Ленін. (1958) премії. Герой Соц. Праці (1969). Державні нагороди СРСР. Закін. Петрогр. політех. ін­ститут (нині С.-Пе­­тербург, 1918), де від­тоді й працював: від 1930 — завідувач кафедри електр. машин. 1922–24 — у від­ряджен­ні у Великій Бри­танії: за­ймався при­йма­н­ням ус­таткува­н­ня для рад. електромех. заводів, запатентував свої винахо­ди і разом з П. Капіцею роз­робив кон­струкцію першого у світі удар. генератора. 1935 від­рядже­ний на Харків. електромех. завод, де обі­ймав посади шеф-елек­трика, нач. від­ділу роз­рахунків тех. контори, кер. наук.-екс­перим. робіт (вирішував пита­н­ня забезпече­н­ня виробництва серій машин по­стій. струму й асин­хрон. двигунів, зокрема про­вів заг. дослідж. комутації потуж. ма­шин по­стій. струму). Тут під йо­го керівництвом сформувалася школа інж.-дослідників, яка у подальшому зробила вагомий внесок у роз­виток електрон. промисловості країни, а методи дослідж. і налагодже­н­ня стали класичними. 1936 повернувся у Ленін­град (до 1939 залишався консультантом харків. заводу). Водночас із викладац. роботою очолював лаб. Енергет. ін­ституту АН СРСР (1939–50), Ленінгр. від­діл. Ін­ституту автома­тики і телемеханіки АН СРСР (1951–55), Ін­ститут електромеханіки АН СРСР (1955–66). Ви­вчав тео­рію електр. машин, методи їхніх екс­перим. дослідж. і проектуван­ня; електр. тягу на змін­но­му стру­мі, електродинам. моде­лю­ва­н­ня енергет. систем у звʼя­зку з про­блемами стійкості даль­ніх елек­тропередач; пере­творе­н­ня змін­ного струму у по­стій­ний. Узагаль­нив теорію транс­форматора, багатофаз. асинхрон. і колектор. машин; роз­робив оригін. схему колектор. гене­ратора змін­ного струму.

Завантажити статтю