Бібліотека національного університету внутрішніх справ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бібліотека національного університету внутрішніх справ

БІБЛІОТЕ́КА НАЦІОНА́ЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕ́ТУ ВНУ́ТРІШНІХ СПРАВ Засн. 1955 як б-ка Міжобл. школи підготовки молодшого та серед. начальниц. складу УВС Харків. обл., від якої починає свою історію Внутрішніх справ університет Національний. Назва б-ки змінювалася відповідно до змін назви Ун-ту. Має відділ. у 2-х харків. та позаміських філіях Ун-ту у 12-и містах України. Бібліотеч. фонд – бл. 500 тис. прим.; комплектується фаховою юрид. літ-рою, літ-рою іноз. мовами; є колекція матеріалів ВР України та приватна колекція ректора О. Бандурки. Формується фонд рідкіс. вид. (бл. 100 прим.). Серед цих вид. – «История цивилизации в Англии» Г. Бокля (перекл. з англ.), «Государственные преступления в России в ХІХ в.» (обидва – С.-Петербургъ, 1906). Б-ка складається з 5-и відділів: комплектування бібліотеч. фондів, наук. обробки документів та інформ. ресурсів, інформ.-бібліогр. (із залами каталогів, комп’ютерним та читальним), бібліотеч. обслуговування, книгозберігання. Є 7 чит. залів (зокрема комп’ютер. з доступом до Інтернету, період. вид., для наук. роботи) та 3 абонементи. Інформ.-пошук. апарат налічує 12 традиц. каталогів та картотек. Електрон. каталог б-ки містить бл. 40 тис. бібліогр. описів. Є доступ до електрон. документів нормат. бази України «Ліга-Закон». Функціонують університет. повнотекстові бази даних: «Гібридна б-ка з підтримки діяльності правоохорон. органів в Україні», «Центр знань з прав людини», «Курси дистанцій. навчання» тощо. Від 1999 гол. б-ка працює на базі інформ.-бібліотеч. системи UNILIB, створ. фахівцями Ун-ту, від 2002 в цій системі працюють позаміські б-ки філій Ун-ту. Б-ка співпрацює у спільному проекті з Чиказ. правовим коледжем з програми розвитку інновацій у навчанні. Б-ка провела конф.: «Юридичні бібліотеки: Погляд у майбутнє» (2001), «Вузівські бібліотеки в контексті сьогодення», «Бібліотеки та суб’єкти книжкового ринку: напрямки взаємодії» (обидві– 2002).

Т. О. Процких

Стаття оновлена: 2003