Бігарій Еммануїл - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бігарій Еммануїл

БІГА́РІЙ Еммануїл (14. 12. 1854, с. Белжа, округ Кошиці, Словаччина – 04. 10. 1934, Пряшів, Словаччина) – український церковний та культурно-освітній діяч у Словаччині. Закін. духов. семінарію в Будапешті (1874), тоді ж прийняв сан священика. Служив настоятелем храму в селах Велика Поляна (1875–96), Пчолине (1896–1911), м. Бардіїв (1911–23); спіритуалом, від 1922 – каноніком духов. семінарії у Пряшеві. Співзасн. та кер. укр. т-ва «Просвіта» (1930). Ініціатор заснування г. «Рускоє слово» (1924). Автор нарисів про О. Духновича, І. Кизака, «Із Пряшева до Рима і назад», оповідання «Єден святий вечір під Бескидом» (1931), перекл. з угор. «Кроваві квіти» (1930). Пропагував творчість Т. Шевченка та І. Франка.

Ф. Ковач

Стаття оновлена: 2003