Бідняк Микола Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бідняк Микола Петрович

БІДНЯ́К Микола Петрович (01. 02. 1930, Торонто – 28. 11. 2000, Львів) – живописець, графік, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Чл. НСХУ (1994). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1995). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2000). Народився в сім’ї емігранта. Батько відвіз в Україну до родини свого брата, аби Б. пізнав укр. життя та вивчав укр. мову. 1940 з родиною дядька виїхав до Німеччини, де 1945, працюючи у полі, від вибуху міни втратив обидві руки та пошкодив око. Навч. писати й малювати, тримаючи олівець, пензель у зубах. До Канади повернувся 1950. Навч. в Ін-ті технології і мист-ва в Калґарі (1950–54) та Онтарій. коледжі мист-в у Торонто (1955–57). Творчо формувався під впливом художника М. Дмитренка, який розмальовував церкви в Канаді та США.

Малював рекламу, плакати та ікони. Він створив іконостаси для укр. церков: у Кітченері, Ошаві, Ванкувері, Калґарі та ін. Розмальовував церкви в Гемтренку, Кітченері, Ошаві. Б. став чл. Міжнар. асоц. художників, які малюють, тримаючи олівець, пензель в зубах чи пальцями ніг (засн. 1959 в Ліхтенштейні), яка виплачує щомісячну стипендію взамін п’яти щорічних творчих робіт – від поштівки до краєвиду чи натюрморту. Перша виставка Б. відбулася в Калґарі 1950. Згодом брав участь у низці міжнар. виставок у Торонто (1958, 1959), Детройті (1960), м. Гавен (1961, до 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка), Чикаґо (1963), Буффало (1970), Вінніпезі (1972), Парижі (1980, 1981, 1986), Токіо (1982), Брюсселі (1983) та ін., на яких одержав низку нагород, зокрема в Парижі – бронзову медаль (1980) та почесний хрест офіцера (1981). 1991 – перша персон. виставка Б. в Україні (Львів, Тернопіль, Київ); окрім неї, персон. виставки 1994 (Львів, Івано-Франківськ, Київ), 1995 (Київ, Канів, Луганськ, Краматорськ, Чернівці, Коломия), 2000 (Київ). Проводив заняття із сакрал. мист-ва у Львів. худож. ін-ті. Твори зберігаються в НХМ, Музеї-заповіднику Т. Шевченка в Каневі, Нац. музеї у Львові. 1964 Б. отримав подяку й благословіння Папи Римського Павла VI за Плащаницю для Папської Колегії св. Йосафата в Римі. 1971 про Б. створено фільм. Досконало освоївши рисунок, він випробовував розмаїття матеріалів і прийомів, експериментував фактурою живопис. мазка, накладаючи його енергійно, пастозно, рельєфно; водночас не цурався мазка «згладженого», спокійного, де домінує колір, образ. Діапазон його живопис. способів і методів – від реаліст. до символістичного. Мист-во Б. позначається витонченістю, високою філософічністю, вражає розмаїттям жанрів, гамою кольорів. Іконопис Б. вирізняє оригінальність; сповідуючи канони сх. (візант.) сакрал. малярства, художник знайшов свої рисунково-кольор. лінії й барви – гармонійні та контрастні, якими оперує сміливо, несподівано, темпераментно. В його іконописних та істор.-жанр. творах наскрізною є тема любові до отчого краю.

Тв.: «О. Довбуш» (1952), «І. Богун на полі битви», «Є. Коновалець» (обидва – 1953), «Бій під Крутами» (1956–57), «Козак Мамай» (1960), «Бій під Конотопом» (1962), «П. Чубинський і О. Вербицький» (1963), «Андрей Шептицький» (1964), «Архангел Михаїл» (1965), «Кардинал Йосип Сліпий» (1968), «Княгиня Ольга» (1969), «Три Марії» (1970), «Бандурист» (1971), «Одигітрії» (1972–74), «Гайдамака» (1976), «Ангел над Львовом» (1991), «Чорнобильська Богоматір» (1992), «Сотник Іван Андрух, розстріляний у Києві в 1921» (1993); плакати – «Юний сумівець» (1956), «22 січня», «Москалі, геть з України!» (обидва – 1962), «Захар Беркут» (1970), «Владика Липківський» (1972), «Князь Данило з братом Васильком Волинським» (1974), «Василько Теребовельський» (1975), «Св. Миколай» (1976), «Бог і Батьківщина» (1979), «В єдності сила» (1990); портрети – «Іван Франко» (1956), «Федькович» (1957), «Маркіян Шашкевич» (1965), «Дмитро Солунський» (1974), «Максим Кривоніс» (1978).

Літ.: Зубанич Ф. Світ Бідняка // Вітчизна. 1991. № 6; Майчик М. Микола Бідняк // Літра і мист-во. 1991, 11 верес.; Її ж. В Україну повертаються журавлі… // ОМ. 1991. № 4; Базелюк М. Знайшов духовне опертя // УК. 1994. № 4–6; Малюта І. З Божої ласки малює Україну // Там само. 1995. № 1; Від благословення Папи Римського до Премії ім. Т. Шевченка // Дзвін. 1995. № 4; Саноцька Х. Творчість – подвигу гідна // Свобода народів. 1995. № 2; Її ж. З добром – назустріч людській недолі // Зерна. 1996. № 3; Черех І. Зі сплаву мужності й таланту // УК. 1996. № 12; Микола Бідняк: Альбом. К., 2000.

В. А. Овсійчук

Стаття оновлена: 2003