Бікбай Баязит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бікбай Баязит

БІКБА́Й Баязит (Бикбай Баязит; 09 (22). 01. 1909, с. Калтай, нині Башкортостан, РФ – 02. 09. 1968, Уфа, нині Башкортостан, РФ) – башкирський письменник. Чл. СП Башкирії (1934). Засл. діяч мист-в Башкир. АРСР (1957). Закін. пед. технікум в Уфі (1929). Перша зб. віршів – «Үтеп барған көндәр» («Дні, що спливають», 1932). У наступні роки видав поет. кн.: «Урман артында» («За лісом», 1934), «Йәшә тормош!» («Хай живе життя!», 1939), «Яҡты ер» («Світла земля», 1941), «Утлы юлдар» («Вогненні рядки», 1943), «Кулъяулых» («Хустина», 1945), «Сатҡылар» («Лелітки», 1961) та ін. Автор кількох книжок повістей, оповідань і нарисів – «Ҡояшлы көн» («Сонячний день», 1934), «Самолет алған Хәбирйән» («Хабір’ян, який купив літака», 1944), «Аҡсеске» («Аксеске», 1963), «Тере шишмәләр» («Живі джерела», 1968), роману «Аҡселән таашканда» («Коли розливається Акселян», 1956), п’єс «Ҡарлугас» («Карлугас», 1938), «Салават» (1954, співавт.), «Шаура» (1963) та ін. Найкращі твори Б. стали здобутком башкир. літри. Йдеться в них про важливі сусп.-політ. й морал.-етичні проблеми мир. та воєн. часу. Письменник прагне зазирнути у внутр. світ простої людини, розкрити красу її душі. Писав також для дітей: зб. «Беҙҙен ҡала» («Наше місто», 1944), казка «Алтын тамсы» («Золота краплина», 1960) та ін. Із симпатією ставився до України. В роки 2-ї світ. війни, коли в Уфі опинилися СП і АН УРСР, Київ. театр опери та балету ім. Т. Шевченка та ін., Б. познайомився й товаришував з видат. діячами укр. культури. Особливо щирі стосунки склалися в нього з М. Рильським, переклав і згодом видав зб. його творів «Лирика» (1962). Автор статей про М. Гоголя, М. Рильського та В. Минка, спогадів про П. Тичину. У низці віршів оспівав дружбу башкир. та укр. народів. Укр. творча інтелігенція прихильно оцінила літ. й громад. діяльність Б. 17 червня 1943 в Уфі відбулася сесія АН УРСР, присвяч. його творчості. П. Тичина справедливо вважав Б. одним із провід. майстрів башкир. худож. слова, переклав його вірш «Хрест Фріца» і вніс до 6-том. видання своїх творів (1961); у дослідж. «Патріотизм у творчості Мажита Гафурі» (1942) він цитує звернення Б. до батьківщини в його поемі «Земля» у влас. перекладі. Всі твори й переклади Б. видані в Уфі. Окремі поезії Б. переклав укр. мовою і М. Рильський.

Тв.: укр. перекл. – Хрест Фріца // УЛ. 1942. № 7–8; Про людину і поета // Павлові Тичині. К., 1961; Вірші // З берегів Агіделі. К., 1970.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2003