Кох Ганс - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кох Ганс

КОХ Ганс (Koch Hans; 07. 07. 1894, с. Зимна Вода, нині Пустомитів. р-ну Львів. обл. – 09. 04. 1959, м. Мюнхен, Німеччина) – німецький історик, військово-полі­тичний діяч. Дійс. чл. НТШ (1948). Закін. 2-у г-зію у Львові (1912), Віден. ун-т (1924). Під час 1-ї світ. вій­ни служив у австро-угор. армії (у 35-му Галиц. стрілец. полку), 1918–20 – на штаб. посадах в УГА. Від 1920 мешкав у Відні, вивчав історію Сх. Церков, сх.-слов’ян. народів, зокрема украї­нців. 1929 габілітувався на теол. ф-ті Віден. ун-ту з історії Церкви та церк. мист-ва Сх. Європи. Був проф. Кеніґсбер. (від 1934), Брес­лав. (нині м. Вроцлав, Польща, від 1937), Віден. (від 1940) ун-тів, ректором Ін-ту з вивчення Сх. Європи в Бреслау (від 1937). У 1939 мобілізов. до нім. армії. Слу­жив у адміністрації Г. Франка в Ген. губернії (1939–40), радником губернатора дистрикту «Галичина» О. Вехтера (Львів, 1941–44). Причетний до формування з українців батальйонів «Ролянд» і «Нахтіґаль» (див. також Дружи­ни українських націоналістів), 1939–40 входив до складу нім. репатріац. комісії у Львові з переселення німців на Захід. 1941–43 спів­працював з абвером (нім. військ. розвідкою і контррозвід­кою). Був присутній на зборах після проголошення Акта відновлення Української Держави у Львові. У вересні 1941 за дору­чен­ням абверу допитував у Бер­ліні С. Бандеру, Я. Стецька, В. Ста­хіва і вимагав відкликати цей акт. Від 1952 – дир. Ін-ту Сх. Європи, від 1954 – проректор Вищої школи політ. наук (обидва – Мюн­хен). Гол. консультант канцлера ФРН К. Аденауера у ході візиту до Москви. Голова (від 1952), по­чес. голова (від 1954) Укр.-нім. т-ва. Автор істор. праць «Die or­tho­dox-autokephale Kirche der Ukraine» («Православна автоке­фальна Церква в Україні», 1927), «Staat und Kirche in der Sovjet­u­nion» («Держава і Церква в Ра­дянському Союзі», 1930), «By­zanz, Ochrid und Kiev 987–1037» («Візантія, Охрид та Київ 987–1037», 1938), «Ukraine und Protes­tantismus» («Україна і протестан­тизм», 1954), «Денник Начальної Команди Галицької Армії» (1974) та ін. Упорядкував антологію укр. поезії «Die ukrainische Lyrik. 1840–1940» («Українська лірика. 1840–1940», Вісбаден, 1955), в яку уві­й­шли переклади поет. творів по­над 50-ти укр. письменників – від І. Котляревського до поетів 1920–40-х рр. в еміграції (Є. Ма­ланюк, Я. Дригинич, М. Чирський та ін.). Переклади кожного з поетів супроводять ґрунтовна біогр. довідка та коментарі-примітки з багатим джерел. апа­ратом. Найбільшим числом по­езій (27) представлений Т. Шев­ченко. У передмові зазначено, що переклади виконано вільним стилем. Довільними є і заголовки віршів, але для орієнтації К. наводить укр. транскрип­цію першого рядка кожного з них. У вступ. слові до перекладів окреслено осн. етапи еволюції Т. Шевченка від ранніх ро­мант. творів до нац.-визв. тема­тики.

Літ.: D. Franz. Zur antisovjetischen Tätigkeit Proffessor Hans Kochs in der Ukraine im ersten und zweiten Weltkri­eg // Zur Ukraine – Politik des deutschen Imperialismus. Jena, 1969; Косик В. Укра­їна і Німеччина у Другій світовій вій­ні. Париж; Нью-Йорк; Л., 1993.

В. М. Косик

Стаття оновлена: 2014