Біла Підляська - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біла Підляська

БІ́ЛА ПІДЛЯ́СЬКА (Biała Podlaska; до 1919 – Біла) – місто на Підляшші (нині Люблінського воєводства, Польща), повітовий (районний) та гмінний центр. Насел. 58,6 тис. осіб (2000). Засн. у 2-й пол. 14 ст., міські права отримала 1480. Від 1568 – власність магнат. родини Радзивіллів. До 1795 перебувала у складі Берест. землі Берест. воєводства Великого князівства Литовського, 1795–1809 – у складі Австрії, 1809 – Варшав. князівства, 1815 – Королівства Польського. Від грудня 1918 – у складі Польщі (1919–75 – повітовий центр, 1975–98 – воєвод., від 1999 – знову повіт. центр). Деканальний центр православ., а згодом – уніат. церкви. Від 1628 до 18 ст. у Б. П. діяла Більська академія (від 1633 – філія Краків. академії). 1648 місто зайняли козац. частини армії Б. Хмельницького та місцеві повстанці. У 1917–18 Б. П. стала осередком нац.-освіт. діяльності, яку проводили представники СВУ на територіях, окупов. Німеччиною: Волинь, Полісся, Пд. Підляшшя. Виходив тижневик «Рідне слово». 1940–44 у Б. П. діяв Укр. допомоговий комт. 1947 більшість укр. насел. виселена під час акції «Вісла». Укр. насел. переважно сполонізоване. Б. П. – центр Люблін.-Холм. єпархії Польс. автокефал. православ. церкви (у складі деканату – 5 парафій), діє церква св. Кирила і Мефодія (збуд. у 1980-х рр.). Пам’ятки арх-ри: колиш. монастир отців Василіан із церквою Різдва Богородиці, збуд. 1748–59 в стилі бароко (нині костел). На православ. цвинтарі – могила сенатора І. Пастернака.

Ю. Гаврилюк

Стаття оновлена: 2003