Білан Петро Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білан Петро Ілліч

БІЛА́Н Петро Ілліч (21. 07. 1921, с. Новомиколаївка, нині смт Запоріз. обл. – 22. 09. 1996, Київ) – живописець. Чоловік Н. Макарової та батько Г. Білан. Засл. художник УРСР (1985). Чл. СХУ (1958). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Одес. худож. уч-ще (1940; майстерня Д. Крайнєва), Ленінгр. пром.-худож. уч-ще (1949; викл. О. Кантер), Київ. худож. ін-т (1955; майстерня С. Григор’єва). Працював гол. художником живопис. цеху Київ. комбінату творчо-вироб. об’єдн. «Художник» (1972–74). Від 1955 брав участь у респ., всесоюз. та зарубіж. виставках. Працював у жанрі станкового живопису. Автор портретів, пейзажів, темат. картин. Творам Б. притаманні ліричність і глибокий психологізм. Його роботи віддзеркалюють постійне захоплення митця красою природи та людини, позначені повагою до люд. гідності. Картини зберігаються в Херсон., Житомир. краєзнав. музеях, Київ. музеї ім. Т. Шевченка, Донец. ХМ, НМІ.

Тв.: «До сина» (1955), «Портрет письменника П. Панча» (1961), «Арешт Т. Шевченка» (1964), «Допит» (1968), «Посівна» (1971), «Рік 1943» (1975), «У світле майбутнє» (1977), «Луг цвіте» (1994), «Річка Снов» (1995).

В. М. Прядко

Стаття оновлена: 2003