Білас Ростислав-Едмунд - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білас Ростислав-Едмунд

БІ́ЛАС Ростислав-Едмунд (10. 06. 1884, м. Надвірна, нині Івано-Фр. обл. – 06. 12. 1964, Мюнхен) – лікар. Батько Л.-Р. Біласа. Закін. Львів. ун-т зі ступ. д-ра медицини (1910) та Віден. військ.-лікар. академію «Йозефінум» (1914). Спеціалізувався з лікування внутр. хвороб в університет. клініках Відня (1912– 14). Під час 1-ї світ. війни – полковий лікар, 1916 переведений до військ. команди Львова. У листопаді 1918 – травні 1919 як сан. референт Держ. секретаріату військ. справ і чл. Держ. сан. ради керував мед. службою УГА. У травні 1919 потрапив у польс. полон, був ув’язнений в таборі полонених у Ланцуті й львів. в’язниці «Бригідки». 1920–40 був лікарем у Бориславі, Трускавці (Львів. обл.), Львові (від 1926, в амбулаторії Нар. лікарні). Брав активну участь у роботі Укр. лікар. т-ва. 1940–44 – лікар і кер. лікар. установ у Польщі (Лодзь), від 1945 – у Німеччині (Пассау, Гайдельберґ, Реґенсбурґ), 1948–58 – зав. відділу внутр. хвороб у лікарні св. Йосипа, допомагав укр. біженцям. Від 1958 – у Мюнхені.

Пр.: Гостра недомога кругообігу // ЛВ. 1934. № 2.

Літ.: Логаза М. Доктор Ростислав Білас // ЛВ. 1964. № 3–4; «А ми тую стрілецькую славу збережемо…». Ч. 1. Коломия, 1999.

Я. Д. Ісаєвич

Стаття оновлена: 2003