Біленко Зиновій Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біленко Зиновій Якович

БІЛЕ́НКО Зиновій Якович (псевд. і крипт.: З. Ромен, Я. Ківенко, Зін. Б., Зінько; 08(21). 12. 1909, м. Ромен Полтав. губ., нині м. Ромни Сум. обл. – 26. 06. 1979, Київ) – письменник. Чл. СПУ (1958). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Харків. ІНО (1933). Учителював. Працював у ред. ж. «Червоні квіти» і г. «На зміну»; 1934–38 – у г. «Ленінська зміна»; 1946–55 – у ред. ж. «Дніпро» і «Радянська школа». Від 1956 – на творчій роботі. Друкуватися почав 1925. Перша книжка – зб. п’єс для дітей «Бойові завдання» (Х., 1929, співавт.). Опубл. книжки, присвяч. піонер. та комсомол. рухові: «Велике місто», «Іде товариш урожай», «Про книжку» (всі – 1931), «Бої за Жовтень» (1932). Упорядкував книги: «Бригадою веселою рушай в колгосп» (1933), зб. «Шкільна естрада» (1947), «Юні ленінці» (1962) та ін. в дусі офіц. ідеології. За ред. Б. вийшла документ. повість про перше покоління комсомольців «Особливий комуністичний: Спогади героя громадянської війни П. К. Хижняка» (1960). Видав зб. «Ми молоді весняні квіти» (К., 1971; 1974). Перекладав твори білорус., груз., нім., євр. та ін. авторів, найбільше – російських (зокрема М. Салтикова-Щедріна, Г. Успенського, В. Маяковського, А. Барто, Д. Граніна, В. Кочетова, С. Маршака, С. Михалкова). Автор статей з питань худож. перекладу.

Літ.: Зіновій Якович Біленко: Некролог // ЛУ. 1979, 29 черв.; Ковганюк С. Зіновій Біленко // Там само, 25 груд.

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2003