Біленький Ярослав Теодорович
БІЛЕ́НЬКИЙ Ярослав Теодорович (17. 05. 1883, м. Сокаль, нині Львів. обл. — березень 1945, м. Самбір Львів. обл.) — громадсько-політичний діяч, педагог. Син Т. Біленького. Член ОУН (від 1929). Закін. філос. факультет Львів. (1907) та юрид. факультет Віден. (1912) університетів. Працював від 1906 викл. Львів., Коломий., Сокал., Яворівської г-зій. Редактор вид. «Голос з-над Бугу» (1918), двотижневика «Рідна школа», ж. «Українська школа» (1932–39). За укр. влади 1918–19 — комісар м. Сокаль. Після відступу УГА Б. виїхав до м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Працював у Міністерстві освіти УНР. 1920 повернувся до Львова, викладав у г-зіях. 1939–41 — проф. Львів. університету, 1941–45 — викладач Самбір. пед. училища. Від липня 1941 — чл., секр. (до лютого 1942) Ради сеньйорів (згодом Укр. нац. рада) у Львові. Від 1942 — чл. Укр. допомогового комітету. Один із засн. (1944) і ген. суддя Укр. гол. визв. ради. Переслідуваний органами НКВС. Автор праць про поезію Т. Шевченка, Лесю Українку (не збереглися), про відгуки на І. Мазепу в чес. письменстві та низки статей з методики української мови й літ-ри.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Угроруські літописні замітки // Зап. НТШ. 1911. Т. 104.
Рекомендована література
- Сениця П. Професори Української академічної гімназії // Ювілейна книга Укр. академ. гімназії у Львові. Філадельфія; Мюнхен, 1978;
- Надрага Б., Костів М. Один з героїв Лісничівки // Самбір. вісті. 1995, 15 лип.
Завантажити статтю
Людина 
