БІ́ЛЕФЕЛЬД (Bielefeld) — місто, центр округи Білефельд (землі Нордрайн-Вестфален, Німеч­чина). Роз­таш. у сх. частині землі, побл. шляху, який ішов від Рейну до Ельби через г. Тойтбурзький Ліс. Насел. 320 тис. осіб (2002). Місто заснував граф фон Равенсберґ 1214 згідно з Мюнстер. правом. Під час 30-літ. війни Б. був під юрисдикцією тодіш. держави Бранденбурґів. У 1941–45 Б., що має памʼятки серед. віків, був дуже по­шкоджений, згодом від­будов. в оригінал. стилі. Табір пере­міщених осіб у Б. засн. восени 1945 і про­існував до січня 1950. У Б., в трьох приміще­н­нях, а гол. чином у школі Дістервеґшуле, пере­бувало понад 900 українців. Деякі з них проживали приватно у ближ. селах. Табір Б. під­лягав британ. військ. командуван­ню міста. Окрім нар. школи й гімназії, там діяло 7 фах. курсів, 2 хори, драм. гурток, б-ка, 4 громад. організації, серед них мед. служба під керівництвом Г. Францівної та 2 парафії — православна (настоятель о. Д. Остапчук) і католицька (при­їжджий настоятель студит о. Й. Петерс). 1947–50 у Б. пере­бував канонік о. Л. Лужницький. Реліг. громади користувалися однією церквою й від­правляли спільні молебні та панахиди, від­значаючи ювілеї нац. героїв та істор. подій. У таборі діяла укр. 7-річна школа, дир. якої був М. Смик (псевд. Сахно), пізніше гол. ред. г. «Українські вісті» в Детройті (США); проживали й діяли видатні українці, серед них — чл. геть­ман. проводу д-р В. Гомзин, сотник УНР І. Наталенко, сотник УГА І. Рудницький, В. Несторович, видат. економіст і публіцист, автор роману-репортажу «Серця і буревії» (1965). Місц. пред­ставництво укр. еміграції продовжувало свою діяльність і після ліквідації табору. Кілька десятків укр. родин були направлені до нім. під­приємств, а ін. пере­вез. до між­нар. табору у м. Гекс­тер.