Білецький Андрій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білецький Андрій Олександрович

БІЛЕ́ЦЬКИЙ Андрій Олександрович (30. 07(12. 08). 1911, Харків – 10. 04. 1995, Київ) – мовознавець. Д-р філол. н. (1952), проф. (1953). Син Олександра, брат Платона, онук Івана Білецьких. Закін. Харків. ін-т профес. освіти (1933). Учень акад. Л. Булаховського, Л. Щерби, проф. В. Державина, М. Петерсона, П. Ріттера. Працював зав. каф. Харків. юрид. ін-ту (1937–41); викл. лат. мови Харків. пед. ін-ту іноз. мов (1938–40); доц. Томського ун-ту (1941–44); викл. новогрец. мови Вищої дипломат. школи МЗС СРСР (від 1944); зав. каф. заг. мовознавства та класич. філології (від 1946), зав. каф. романістики Київ. ун-ту (1978– 1987); від 1946 за сумісн. – ст. н. с. в ін-тах мовознавства і археології АН УРСР. Спеціалізувався з порівнял.-істор. мовознавства на індоєвроп. базі, згодом дедалі більше – антикознавства. Автор праць із класич. філології, заг. мовознавства, палеографії, романістики, археології, епіграфіки, неоелліністики. Досвідчений дешифрувальник та коментатор давньогрец. та лат. написів: його тлумачення епіграф. пам’яток визнані за межами України. Ред. першого великого «Новогреческо-русского словаря». У наук. доробку Б. почесне місце посідають матеріали з мор. та рибал. термінології для «Средиземноморского лингвистического атласа». Разом із дружиною Т. Чернишовою досліджував говірки сучас. греків України та Приазов’я; наново створив писемність для багатьох грец. регіонів, втрачену внаслідок примус. асиміляції.

Б. чимало зробив для ознайомлення укр. читачів із грец. культурою. Крім перекладів укр. мовою творів антич. класиків (Гомера, Гесіода, Архілоха, Езопа; вперше сповна переклав укр. мовою й прокоментував «Історію» Геродота та ін.), писав передмови до укр. перекладів антич. та сучас. грец. письменників: Аристофана, Гомера, Есхіла, Н. Казандзакіса, Я. Ріцоса, С. Мірвіліса та ін. Перекладав твори Лопе де Веґи, Ж. Верна, В. Скотта, А. Барбюса та ін. європ. письменників, уклав антологію антич. поезії «Золоте руно». Був президентом т-ва «СРСР – Греція», очолював секцію класич. філології Наук.-метод. ради Мінвузу СРСР. Неопубл. залишилися його «Етимологічні етюди», «Лексикологічні замітки», оригін. вірші, новели на істор.-міфол. сюжети, граф. роботи. 1996 у Київ. ун-ті відбулася конф. «Актуальні проблеми сучасного мовознавства», присвяч. 85-річчю Б. У березні 1997 створ. Істор.-філол. т-во А. Білецького, що видало три томи «Записок» (1997, 1998, 1999).

Пр.: Принципы этимологических исследований. К., 1950; Проблема изучения негреческих собственных имен греческих эпиграфических памятников Северного Причерноморья. К., 1952; Про питання порівняльно-історичної граматики індоєвропейських мов. К., 1952; Проблема мови скіфів // Мовознавство. 1953. Т. 11; Про власні імена з Ольвійських написів // Археологія. 1957. Т. 11; Греческая топонимика Крыма. Ленинград, 1961; Греческие надписи на мозаиках Софии Киевской // Мозаики Софии Киевской. Москва, 1961; Основные линии развития фонематических систем индоевропейских языков и проблема реконструкции доисторических систем. Москва, 1964; Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Проблеми та методи в структур. лінгвістиці. К., 1965; Новые посвятительные надписи в Ольвии // Антич. история и культура Средиземноморья и Причерноморья. Ленинград, 1968; Дедикація Афродіті в Ольвії // ІФ. 1968. Вип. 17; Гідронімія Криму // Топоніміка і ономастика. К., 1969; Лексикологія та теорія мовознавства. К., 1972; Естественный язык и знаковые системы. 1976; Информация и симеоз. 1980; Славянская топонимика Греции. Афины, 1980.

Літ.: Клименко Н. Ф. А. О. Білецький – поліглот, учений, педагог: Післямова до книги А. О. Білецького «Про мову та мовознавство». К., 1996; Семчинский С. В. Профессор Андрей Александрович Белецкий // Изв. РАН. Секция лит-ры и языка. 1997. Т. 56, № 4; Шанін Ю. Він залишився назавжди // Сучасність. 1997. № 11; Скуратівський В. Пригадуючи Андрія Білецького // Там само. 2002. № 4.

Ю. В. Шанін

Стаття оновлена: 2003