Білецький Євген Тимофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білецький Євген Тимофійович

БІЛЕ́ЦЬКИЙ Євген Тимофійович (11. 10. 1865, Росія – після 1944, Волинь) – військовий діяч. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Владикавказ. реал. уч-ще, Тифліс. піхотне юнкер. уч-ще (1887). Служив у Туркестані. Під час 1-ї світ. війни – ком-р частин Запілля Румун. фронту. З утворенням ЦР брав активну участь в укр. нац. русі, українізації частин рос. армії. Входив до складу Укр. ген. військ. комту (від травня 1917), був його представником при штабі Румун. фронту, комісаром уряду УНР при 6-й кін. дивізії. За Гетьманату – ком-р Офіцер. полку в Києві. Після перемоги Директорії виїхав до Польщі, але згодом повернувся до Армії УНР, був признач. головою ремонт. комісії, нач. тилу армії (від вересня 1920). Перебував у таборах інтернов. частин у Польщі, згодом жив на Волині. 1939–43 працював з укр. військ. формуваннями Т. Бульби-Боровця. З приходом у 1944 на Волинь рад. армії заарешт. і розстріляний.

Літ.: Список подполковников по старшинству на 15 мая 1913 г. С.-Петербург, 1913; За незалежність. Л., 1934. Ч. 1; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917–1921 роки. К., 1995; Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі. 1920–1939. Л., 2000.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2003