Білецький Платон Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білецький Платон Олександрович

БІЛЕ́ЦЬКИЙ Платон Олександрович (08. 11. 1922, Харків – 06. 05. 1998, Київ) – живописець і мистецтвознавець, педагог. Син Олександра, брат Андрія, онук Івана Білецьких. Д-р мистецтвознавства (1971), проф. (1971). Чл.-кор. НАНУ (1995), акад. АМУ (1997). Чл. СХУ. Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1982). Засл. діяч мист-в України (1991). Срібна медаль АМ СРСР (1986). Навч. у Ленінгр. ін-ті театр. мист-ва та Моск. худож. ін-ті (1942–44), закін. Київ. худож. ін-т (1949; майстерня О. Шовкуненка). Працював у Київ. музеї зх. та сх. мист-ва: 1950–51 – заст. дир. з наук. роботи; 1951–57 – на твор. роботі; 1957–60 – дир. Літ.-мемор. будинку Т. Шевченка (Київ). Працював у жанрах портрета, пейзажу, натюрморту. Створив портрети М. Гоголя (1952), І. Франка (1954), актора Ю. Шумського (1954), співачки Л. Руденко (1958), композицію «Іспанський танець. Артисти Л. Герасимчук та О. Сегал» (1956–57), портрет акад. Л. Яснопольського (1954), автопортрет (1943), портрети дружини в хутрі (1951), дружини з сином (1953), матері (1954). Пейзажі Б. позначаються ліричністю, лаконічністю. Серед них – «Старосілля під Києвом» (1955), «Берег Київського моря» (1976), «Посохлі троянди» (1997), краєвиди Томська, Москви, Києва. Твори зберігаються у НХМ, ДМТМК, Музеї історії Києва та ін. Наприкінці 50-х рр. залишив живопис заради наук. та пед. діяльності. Викладав у Київ. худож. ін-ті (1959–98): від 1969 – проф., 1963–66 – проректор з навч.-наук. роботи. Один із засн. ф-ту теорії та історії мист-ва (1959). Читав курси з історії укр. мист-ва, мист-ва класич. та Далекого Сходу, Візантії та зх.-європ. середньовіччя. Перебував під впливом наук. ідей батька та М. Конрада. Наук. та наук.-популярні праці охоплюють широке коло явищ і періодів, зокрема дослідж. впливів Близького Сходу на укр. мист-во. Працям Б. притаманний глибокий наук. аналіз у поєднанні з худож. (за формою) поданням матеріалу. Працював у галузі шевченкознавства, розглядав у взаємодії образотворчу та літ. спадщину митця. Заповнив окремі прогалини укр. образотвор. мист-ва, звертаючись до вивчення офіційно заборон. періодів і творчості замовчуваних митців. Чимало робіт присвяч. реабілітації творчості видат. укр. графіка Г. Нарбута, висвітленню його мист. світогляду, виявленню генези стилю митця. Провів фундам. роботу з дослідж. старовин. укр. портрета. Як учений і педагог зробив поміт. внесок у формування вітчизн. школи мистецтвознавства. 2002 в Нац. академії образотвор. мист-ва й арх-ри відбулися «Перші читання пам’яті академіка Платона Білецького».

Пр.: Китайское искусство. Очерки. К., 1957; Георгій Іванович Нарбут: Нарис про життя і творчість. К., 1959; Шевченко в Києві: Біогр. нарис. К., 1962; Український портретний живопис XVII–XVIII ст. Проблеми становлення і розвитку. К., 1969; Одержимый рисунком. Повесть о японском художнике Хокусае. Москва, 1970; Мова образотворчих мистецтв. К., 1973; Скарби нетлінні. Українське мистецтво у світовому художньому процесі. К., 1974; А. И. Билецкий – византист // Античность и Византия. Москва, 1975 (співавт.); Живопись Украины. Ленинград, 1975 (співавт.); Украинская портретная живопись XVII–XVIII вв. Ленинград, 1981; Українське мистецтво другої половини ХVII–XVIII століть. К., 1981; Георгий Иванович Нарбут. Ленинград, 1985; Апостол України. Життя і творчість Тараса Шевченка. К., 1998.

Літ.: Рубан В., Чуліпа І. Білецький Платон // Олексій Шовкуненко та його учні. К., 1994; Рубан В. Художник, вчений, педагог Платон Білецький // Мист. обрії – 98: Альм. К., 1999.

І. І. Чуліпа

Стаття оновлена: 2003