Білий Вілен Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білий Вілен Вікторович

БІ́ЛИЙ Вілен Вікторович (22. 05. 1925, Ленінград, нині С.-Петербург) – мовознавець. Д-р філол. н. (1984), проф. (1986). Учасник 2-ї світ. війни. Уряд. нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1951). Працював викл. в Укр. с.-г. академії (Київ, до 1956), зав. каф. іноз. мов у Мордов. ун-ті (Саранськ, до 1960), у Полтав. пед. ін-ті (до 1974). У 1974–99 – у Вінн. тех. ун-ті: викл., зав. каф. іноз. мов. 1999 виїхав до Ізраїлю. Досліджує питання методології лінгвістики та історію амер. лінгвістики.

Пр.: Общеметодологические и философские основы американского дескриптивизма. Москва, 1973; Американская дескриптивная лингвистика // Филос. основы зарубеж. направлений в языкознании. Москва, 1977; А. Murray’s conception of glottogenesis and N. Marr’s Japhetic doctrine // Studies in the History of Language Sciences. Amsterdam. 1995. Vol. 73; Rafinesgue’s Linguistic activity // Anthropological Linguistic. Bloomington, 1997. Vol. 39, № 1.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2003