Білий Дмитро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білий Дмитро

БІ́ЛИЙ Дмитро (10. 10. 1920, с. Унятичі, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. – 27. 03. 1992, Мюнхен) – громадсько-політичний діяч. Навч. у Дрогоб. електро-мех. технікумі. Заарешт. органами НКВС у грудні 1940. На «Процесі 64-х» (у публіцистиці, спогадах зустрічається під назвами «Процес 62-х», «Процес 54-х», що пояснюється різним числом присутніх на суді) у Дрогобичі (лютий 1941) засудж. до розстрілу за належність до ОУН і діяльність у ній, хоча прихильником цієї орг-ції не був. Вирок замінено на 10 р. ув’язнення. Його брата Михайла тоді ж засудили до смерт. кари й розстріляли у червні 1941 в Дрогоб. тюрмі, під час наближення нім. армії. Від 1944 працював інж., доц. Укр. тех.-госп. ін-ту (Мюнхен). Від 1956 – голова Демократ. об’єдн. колишніх репрес. українців (Німеччина). Автор статей про комуніст. репресії.

Пр.: Процес 54-х у Дрогобичі // Дрогобиччина – земля Івана Франка. Т. 1. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1973; Дрогобич, 1993; Незабутній злочин – винищення Москвою українського народу. Мюнхен, 1985.

Літ.: Гладилович А. «Вічно ти юний, Дрогобиче мій». ХІ з’їзд дрогобичан. Спогад про «Процес 62-х» С. Гавриша // Дрогобиччина – земля Івана Франка. Т. 4. Дрогобич, 1997.

Ю. С. Семенко, В. С. Грабовський

Стаття оновлена: 2003