Білий Дмитро Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білий Дмитро Дмитрович

БІ́ЛИЙ Дмитро Дмитрович (25. 07. 1967, м. Макіївка Донец. обл.) – прозаїк, літературознавець. Канд. істор. н. (1993). Чл. літ. угруповання «OST». Закін. Донец. ун-т (1989), де й працював ст. викл.; від 1998 – нач. каф. історії та українознавства Донец. ін-ту МВС України. Один з організаторів Укр. козацтва та засн. Азов. козац. війська (1997). Крайовий хорунжий (1992–94), курінний та крайовий старшина (1994–98) Кальміус. паланки Укр. козацтва, голова Ради старійшин Азов. козац. війська (2001). Продовжує архаїко-містичну традицію укр. прози. В авантюрно-пригодн. романі «Басаврюк–ХХ» (К., 2002), використовуючи доступні для пересічного читача масові кліше, подає інтригуючу історіософ. версію генези і трансформації укр. і всесвіт. зла.

Тв.: Малиновий клин. К., 1993; Заложна душа // Кальміюс. 2002. № 1–2.

Літ.: Баран Є. Авантюрно-містичний роман від Дмитра Білого // Кальміюс. 2000. № 1–2; Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002.

Є. Д. Петренко

Стаття оновлена: 2003