Білий Іван Омелянович

БІ́ЛИЙ Іван Омелянович (25. 03. 1942, с. Чистогалівка Чорнобильського р-ну Київської обл., нині в зоні від­чуже­н­ня, знято з обліку — 16. 12. 2019, Донецьк) — письмен­ник. Член Національної спілки письмен­ників України (1975). Закінчив Донецький університет (1970). Працював завідувачем бюро пропаганди Донецької обласної організації Українського товариства охорони памʼяток історії та культури (1969–70); редактором шахтарської багатотиражки (1970–75); був від­повід­альним секретарем та завідувачем від­ділу української прози й поезії журналу «Донбас» (1976–92); редактором видавництва «Отечество» (1993–97). Від 2001 — від­повід­альний секретар Донецької організації Національної спілки письмен­ників України. Автор поетичних збірок: «Досвіток» (1969), «За калиновим жаром» (1972), «Перед­містя» (1976), «Пізні райдуги» (1981; усі — Донецьк), «Біля вишневого вікна» (К., 1990); збірок оповідань: «За горою, за крутою» (1984), «Рання дорога» (1987; обидві — Донецьк); повісті «Перші роз­стані» (К., 1984); під­ручників для початкової школи. Основні мотиви творів Б. — прагне­н­ня за­глибитися в духовний світ людини, зро­зуміти першо­причини добра і зла.

Завантажити статтю