Білий Михайло Улянович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білий Михайло Улянович

БІ́ЛИЙ Михайло Улянович (12. 11. 1922, с. Москалі Михайло-Коцюбин., нині Черніг. р-ну Черніг. обл. – 05. 08. 2001, Київ) – фахівець у галузі експериментальної фізики, оптики і спектроскопії. Д-р фіз.-мат. н. (1964), проф. (1965), чл.-кор. НАНУ (1969). Засл. діяч н. УРСР (1972), почес. д-р Дебрецен. (1970) та Ляйпциз. (1984) ун-тів. Держ. нагороди СРСР. Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Київ. ун-т (1948), де й працював від 1951: декан фіз. ф-ту (від 1962), проф. (від 1965), ректор (1970–85). Нар. депутат ВР УРСР 8–9-го скликань, голова ВР УРСР (1977–80). Досліджував люмінесценцію розчинів електролітів, оптичні властивості аморф. металів та процеси генерації другої гармоніки в поверхневому шарі металів. Виявив ефект перебудови комплексів за час існування центр. іона у збудж. електрон. стані; розробив методику перетворення розчинів електролітів у склуватий стан, частотні та амплітудно-фаз. методи вивчення кінетики люмінесценції. Встановив існування ненаправл. d-зв’язку між центр. іоном комплексу та лігандами. Виявив ефект девіації хім. зв’язку та ефект «випрямлення» молекули води в рідкому стані. Дослідж. міжіонного передавання енергії збудження дало змогу поліпшити якість твердотільних лазерів і синтезувати нові матеріали для запису інформації. Співавтор нового безмедикаментоз. методу лікування – мікрохвильової резонанс. терапії.

Пр.: Атомна фізика: Підруч. К., 1973; Атомная физика: Учеб. К., 1984; Загальна фізика. Оптика: Навч. посіб. К., 1987; Основи нелінійної оптики та її застосування. К., 2000.

Літ.: Пам’яті Михайла Уляновича Білого // УФЖ. 2001. Т. 46, № 12.

Л. А. Булавін, Л. В. Поперенко

Стаття оновлена: 2003