Білик Гаврило Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білик Гаврило Іванович

БІ́ЛИК Гаврило Іванович (25. 03 (07. 04). 1904, с. Богушкова Слобідка Золотоніс. пов. Полтав. губ., нині с. Чапаївка Золотоніс. р-ну Черкас. обл. – 09. 11. 1985, Київ) – геоботанік. Д-р біол. н. (1965), проф. (1967). Премія ім. М. Холодного АН УРСР (1973). Уряд. нагороди СРСР. Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Київ. ІНО (1931). Працював в Ін-ті ботаніки АН УРСР: ст. н. с., вчений секр. (1946–49), заст. дир. (1949–63), дир. (1963–68), одночасно зав. відділ. геоботаніки (1956–75), ст. н. с.-консультант (1975–80). Був ред. «Українського ботанічного журналу» (1972–76). Вивчав галофітну, степову та лучну рослинність України. Наук. дослідж. у галузі геоботан. районування, картографування, ботан. географії, флористики та охорони рослин. світу.

Пр.: Солончакова рослинність приморської смуги УРСР. К., 1941; Рослинність Закарпатської області УРСР. К., 1954 (співавт.); Рослинність Нижнього Придніпров’я. К., 1956; Рослинність засолених угідь лівобережжя середньої Наддніпрянщини // Геоботан. зб. Ін-ту ботаніки АН УРСР. К., 1957; Галофітна рослинність УРСР, її розвиток і реконструкція. К., 1963; Рослинність УРСР. Степи, кам’янисті відслонення, піски. К., 1973 (співавт.).

Літ.: Гаврило Іванович Білик (до 70-річчя від дня народження) // УБОЖ. 1974. Т. 31, № 2.

В. С. Ткаченко

Стаття оновлена: 2003