Білик Іван Архипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білик Іван Архипович

БІ́ЛИК Іван Архипович (13(26). 11. 1910, м-ко Опішня, нині смт Зіньків. р-ну Полтав. обл. – 28. 12. 1999, там само) – майстер народно-декоративного мистецтва. Батько В. Білика. Засл. майстер нар. творчості (1971). Чл. НСХУ (1970). Премія ім. Д. Щербаківського (1995), Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1999), диплом міжнар. виставки у Фаенці (Італія, 1971). Навчався в опішнян. керам. майстерні (1922–23), згодом – у свого дядька Я. Пічки, пізніше (1936) – в опішнян. керам. школі. 1929–84 працював у творчій лаб. з-ду «Художній керамік». Б. творчо осмислював місц. традицію, створюючи фігур. посудини та скульптури у вигляді «левів», «биків», «баранів», «коней», а також декор. тарілки й вази з ліпним орнаментом. Учасник виставок від 1949 (Київ). Твори експонувалися на багатьох вітчизн. і міжнар. виставках: всесвіт. «Експо–67» у Монреалі, міжнар. у Брюсселі й Марселі (1958), Остенде (1960), в Угорщині та Німеччині (1965), у м. Велико-Тирново (Болгарія, 1976), Канаді й Венесуелі (1976), Лос-Анджелесі (США, 1977), Югославії (1979); зберігаються в НМУНДМ, Полтав. краєзнав. музеї і ХМ, Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства (Опішня), Лубен. галереї образотвор. мист-ва, Музеї етнографії в С.-Петербурзі.

Тв.: скульптура малих форм – «Дикий кабан» (1955), «Баран» (1960); скульптури – «Лев» (1971, 1977, 1983), «Баран» (1976), «Бик» (1977); цикли – «Хор левів», «Лев на чатах», «Зачарований лев», «Зелений лев» (усі – 1970-і рр.), «Космічний лев» (1980-і рр.), «Смугастий кінь», «Баран-красень» (обидва – 1991), «Баран круторогий» (1992); декор. вази та фігур. посуд (1939–95).

Літ.: Данченко Л. За гончарним кругом // Україна. 1981. № 3; Ганжа П. Іван Білик // Нар. мист-во. 1997. № 2; Фисун О. Верховини Івана Білика // ОМ. 1999. № 1–2; Данилейко В. Патріарх гончарного круга // Нар. мист-во. 2000. № 1–2; Щербань О. Шевченківські лауреати: Іван Білик // Укр. керамолог. журн. 2002. № 3.

О. О. Клименко, В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2003